Переклад тексту пісні Jak dlouho ještě budem zrát - Václav Neckář, Bacily, Michal Horacek

Jak dlouho ještě budem zrát (оригінал)

Už je to hodně dávno,
co vyhnali nás z ráje,
s plamenným mečem za vrata
— «Jděte a zrajte, pláňata!»
A tak tu tedy zrajem.
Říkáme od té doby:
«My dozrajeme časem,
skryjeme rány jizvami.
— Vždyť nejhorší je za námi!»
Kdo ale přitom ptá se:
«Jak dlouho budem říkat 'kdyby',
a potom dělat stejné chyby,
jak předtím nejmíň tisíckrát?»
«Jak dlouho budem kalit vodu,
jak rybám, tak i svému rodu?»
«Jak dlouho ještě budem zrát?»
Míváme občas dojem,
že už se sotva leknem,
že máme jistou zkušenost
a dobře víme, kdy říct «Dost!»
Tak kdy to tedy řeknem?
Jak dlouho budem shánět zbraně
a maskovací sítě na ně?
— Vždyť hloupost nelze maskovat!
Jak dlouho budou vojska v sedle,
než pochopíme, jak jsou vedle?!?
Jak dlouho ještě budem zrát?
Jsme plody jedné Země,
jen jediného 'Stromu'!
Kdy asi všichni poznáme,
že jiný 'Strom' tu nemáme?
Kdy dozrajeme k tomu?
Je psáno v jedné moudré 'Báji',
že všichni už jsme dávno v Ráji.
Proč toužit někam do nebe?
My budem zrát jak v lánech zlato,
až jednou ráno přijdem na to,
jak vyzrát sami na sebe.
Jak vyzrát SAMI NA SEBE!

(переклад)

Як давно це було,
що вигнало нас із раю,
з палаючим мечем за воротами
— «Йди й дорослішай, рівнини!»
І так я тут дорослішаю.
Відтоді ми говоримо:
«Ми з часом дозріємо,
ховаємо рани шрамами.
«Найгірше минуло!»
Але хто питає:
«Як довго я буду говорити «якщо»,
а потім робити ті самі помилки,
як хоча б тисячу разів раніше?»
«Доки я буду загартовувати воду,
і риби, і їх рід?»
«Скільки я ще дозрітиму?»
У нас іноді складається враження
що я ледве боюся
що ми маємо певний досвід
і ми добре знаємо, коли говорити «Досить!»
То коли я це кажу?
Як довго я буду шукати зброю
а на них маскувальні сітки?
— Глупість не приховаєш!
Скільки будуть війська в сідлі,
перш ніж ми зрозуміємо, як вони далі?!?
Скільки ще ми будемо дозрівати?
Ми - плоди однієї Землі,
лише одне «Дерево»!
Коли ми всі знаємо
що у нас тут немає іншого «дерева»?
Коли ми дорослішаємо?
Це написано в одному мудрому «Міфи»,
що ми всі давно в раю.
Чому прагнути до раю?
Ми дозріємо, як золото в полях,
коли одного ранку я дізнаюся
як дозріти для себе.
Як дозріти на СЕБІ!