| Я пригадую, коли почуваюся самотнім
|
| Як ти цілував мене під дощем
|
| І моя люба я пам’ятаю
|
| Золотий сміх, коли знову пробивається весна
|
| Я буду поруч із тобою, коли ночі туманні
|
| Або коли світанка сяє
|
| Тоді я знайду тебе, я буду лише мрієм за тобою
|
| Бо моя любов приведе мене до сьомої зорі і тебе
|
| Тоді я знайду тебе, я буду лише мрієм за тобою
|
| Бо моя любов приведе мене до сьомої зорі і тебе
|
| Але я роблю
|
| Не знаю, чому я люблю тебе, але люблю
|
| Я не знаю, чому я так плачу
|
| Я знаю лише, що я самотній і що я хочу лише тебе
|
| Не знаю чому, люблю тебе, дитинко, але я люблю
|
| Я не можу спати ночами, бо почуваюся таким неспокійним
|
| Я не знаю, що робити, відчуваю себе таким безпорадним
|
| І відколи ти пішов, я плачу і вночі, і вдень
|
| Не знаю чому, люблю тебе, дитинко, але я люблю
|
| Мої дні були такими самотніми, так, мої ночі зараз такі блакитні
|
| Я не знаю, як я це виношу, але, люба, я виношу
|
| Я не знаю, чому люблю тебе, але люблю
|
| Я не знаю, чому я плачу, але плачу
|
| Здається, я марную час, але мені потрібно очистити свідомість
|
| Не знаю, чому я люблю тебе, дитинко, але люблю |