| Ми шукаємо сонце, що рухається до дверей
|
| Час іде, і ми прямуємо далі
|
| Скажіть, де завгодно, ми збігаємо з братами
|
| Так буває кожного разу, коли починається танець
|
| Тож що ми багато хочемо робити, але коли
|
| Ми рухаємося і завжди пам’ятатимемо вас
|
| Ще один день спустіться, подивіться, як вони проходять
|
| Тепер у ваших дверях немає нічого, крім вас
|
| Тож, коли ми звернемося до них, поговоримо про
|
| Вулиці завжди шукають щось таке
|
| Завжди горить світло на сцені
|
| Поки народ їх завжди стрибає
|
| Але ніхто не знає твоє ім’я по-іншому
|
| Місто, бачиш, люди змінилися
|
| Кажуть, кожній людині щось потрібно від цього життя
|
| Все, над чим ми працюємо весь цей час, не здається
|
| Так неправильно, поки воно не опиниться перед вами під
|
| Світло це це на вулиці, ми шукаємо одного чи двох
|
| Або три, а може, краще життя суворе і
|
| Кам'яниста дорога ніколи не завадить вимикати світло
|
| І дзвонити вночі
|
| Тож, коли ми звернемося до них, поговоримо про
|
| Вулиці завжди шукають щось таке
|
| Завжди горить світло на сцені
|
| Поки народ їх завжди стрибає
|
| Але ніхто не знає твоє ім’я по-іншому
|
| Місто, бачиш, люди змінилися
|
| Так, о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о-о, рухаєшся цілий день і ніч, бачиш
|
| Вони щодня охолоджують вулиці
|
| Вони йдуть до тих пір, поки вони не закачують
|
| Вони розгойдуються до соці, якщо вони швидко рухаються або
|
| Повільно готові і вони доживають їх
|
| Псалми більшість людей не знає часу
|
| І думають, що вони знають, тому залиштеся чітко й знайте
|
| Вам потрібна відкрита душа, просто дозвольте їй залишитися
|
| Під контролем і все піде за вами
|
| Тож, коли ми звернемося до них, поговоримо про
|
| Вулиці завжди шукають щось таке
|
| Завжди горить світло на сцені
|
| Поки народ їх завжди стрибає
|
| Але ніхто не знає твоє ім’я по-іншому
|
| Місто, бачиш, люди змінилися |