| І ось я стою, червоношкірий кулак влади
|
| Забираючи плями расизму
|
| Воно стає чорним, тому що вам дуже довіряють
|
| Але ти продовжуєш втрачати сліди
|
| Бо ти ні, мій колір у твоєму плавильному котлі кохання
|
| Де всі коричневі
|
| Тож я стою, по коліно у твоєму брудному спадку
|
| Це так чарівно під землею
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Ось ми стоїмо, я дивлюсь у свої сумні, сумні очі
|
| Вони повільно повертаються в люті
|
| Ох, який сором, я не можу стримати свою основну ніґгерську лють
|
| І жага до насильства
|
| Тож ось ми — крик до війни
|
| Іст-енд Лондона горить дотла
|
| Тож тут ми стоїмо, почорнілий кулак сили
|
| Ті самі старі обличчя зі шрамами, які ми засуджуємо
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Тож ось я стою, стою с-т-а-н-д
|
| Моя ніггерська лють, ніггерська лють
|
| Ніггер-лють, ніггер-лють
|
| Ніггер-лють, лють
|
| Ніггер-лють, лють
|
| Гнів, лютість, лють |