| Давно небо стало сірим
|
| Західне сонце зникло й залишило нас холодними
|
| Поки не пройде тисяча років і ми відпливемо
|
| У пастці такого нещастя
|
| Ми бачили світло, якого ніколи не бачили, увінчане золотом
|
| Крізь ранковий туман із сльозами льоду бачиш, як вона спускається
|
| Всі на коліна
|
| Падає з дощем, з дощем
|
| Перед нами прийшла королева Падає разом із дощем, разом із дощем
|
| Я був один, подивіться, як вона нас усіх взяла
|
| Поруч із нею ми залишимося
|
| Тіні кохання, чорніють світанок, наповнюють порожнє небо
|
| Потужний її трон, о моя королева, на цьому мовчазному лабіринті льоду
|
| О, як я так люблю її, я не можу відпустити, вона все, що мені потрібно
|
| У льоду я залишуся до самої смерті
|
| Я прийшов сюди так довго, що ніколи не знав, чому
|
| Лише для того, щоб показати
|
| Там я бачив, як ви так довго стояли на світлі
|
| Я знав, що вам є що сказати більше
|
| Усі мої нічні часи сповнені снів про вас і я І дощу
|
| О, я так добре знаю вас
|
| Ти моя королева міста льоду
|
| Заморожене кохання ніколи не сходило з її очей
|
| Хай живе моя королева міста льоду
|
| І одна її застигла любов була висічена в камені
|
| Мені приснився сон
|
| Те, у що я вірю, завжди знав
|
| Прийшов би день
|
| І вони б прийшли
|
| І вони пішли б І вони б розтанули
|
| Геть наш дім
|
| І в моїх снах
|
| Їхні вогні горіли
|
| Вони розривають моє серце. Я Слухаю вітер
|
| Слухайте вітер
|
| Послухайте сумну пісню
|
| Вона зараз співає
|
| Послухайте, як настає ніч
|
| І подивіться, що вона знає
|
| Це написано в її очах
|
| Останнім часом у мене з’явилися почуття
|
| Це так важко описати
|
| Як армії, що марширують
|
| З Півдня
|
| І весь час вона сліпа
|
| Вона падає
|
| Тож до дойшло це
|
| Більше немає дощу
|
| Впав би до них
|
| Вони приходять, щоб поставити нас на коліна
|
| Могутніми вогнями вони будували
|
| Навколо цих міських замкових стін
|
| Наше місто тане в морі
|
| Тож ми забігаємо на пагорби й
|
| Далеко, щоб даремно плакати
|
| О, ні, моя королево
|
| Ти моя королева міста льоду
|
| Несучий мого життя швидко згасає
|
| Прощай, моя королева міста льоду
|
| І одна вона повільно занурюється в море
|
| Ось я стою, я зараз один, проклятий долею
|
| Я спалив свої крила і не можу літати
|
| Навколо море льоду, о, чи може вона чекає на мене Але я ніколи не дізнаюся, чи не так?
|
| Поки що, прощай, ми їдемо
|
| Новий початок
|
| Так довго _____падає разом із дощем
|
| _____ падає разом з дощем
|
| Прощання_____падіння з дощем
|
| _____ падає разом з дощем
|
| Ми йдемо_____розірвані вітером
|
| _____з струшуванням і віджимом
|
| _____і я не думаю, що колись буду
|
| _____ приходь сюди знову
|
| На нашому мому життя діра
|
| _____вирізав його льодом
|
| Зараз _____, бо доля була дилером
|
| _____що не замислювався
|
| Новий початок_____Я так загублений сам
|
| _____ кам'яна статуя
|
| _____вирізь ваше ім'я
|
| _____ тому що я падаю, я падаю
|
| _____Я падаю я падаю |