| Ми так довго чекали
|
| Відбутися цього дня
|
| Є й ті, хто відлітає в далеке місце
|
| Але я думаю, що залишуся
|
| І я не хотів би як по-іншому
|
| У цьому втіху я бачу
|
| Світло, що пронизує темряву
|
| За вітрами
|
| Зображення
|
| Коли все, що я знаю, руйнується
|
| Я стаю чимось більшим, ніж людство могло б мені дозволити бути
|
| Я пам’ятаю день, коли
|
| Мої мрії втечі
|
| Здавалося таким далеким
|
| Давайте повернемося назад у минуле, ти і я до свого
|
| Посвячення у вашу фальшиву імперію
|
| Ти змащував, ти прицілився
|
| А потім плюнеш
|
| Тоді як я Ще раз відштовхнув совість
|
| Але, здається, завжди
|
| Я не можу осягнути плато
|
| Без спочатку ями
|
| Проти підштовхів не може бути не проти
|
| Тому що кожна думка пожинає дію
|
| І для тебе, мій колишній викрадач
|
| Вся земна мудрість і багатство
|
| Не можна стерти вашу сприйнятливість
|
| До жорстокої смертності
|
| І найсмішніше про справедливість
|
| Хіба це завжди приходить, коли ти найменше цього очікуєш Тож друзі, це не задовго
|
| Здається, я вкрав твою посмішку, правильне з неправильного
|
| Тож назавжди ми знайдемо
|
| Наш мир всередині цього
|
| Ми знайдемо розраду у твоєму мовчанні
|
| І хоча я колись бажав твоє викривлене почуття слави
|
| Я знаю, я знаю, що сам по собі я ніщо
|
| Нічого
|
| Нічого
|
| Нічого, крім слів «безглуздого»
|
| Ти дав мені все, що мені коли-небудь знадобиться
|
| Нерв, жадібність, хіть, хіть, жадоба, жага справедливості
|
| І тепер я ніколи не відпочину
|
| Поки безглузде не стане твоїм мовчанням
|
| .І ти
|
| Закінчено
|
| Закінчено
|
| Закінчено
|
| Виходь!
|
| Тепер я хочу ще раз подякувати вам цим
|
| Мій, мій, мій прощальний поцілунок
|
| Ти розбила моє серце
|
| Але щось мені підказує, що я не буду, що я не буду, і я не пропустю І в сього дня
|
| І на цьому пагорбі
|
| Поки небеса затихають
|
| В очікуванні, манить
|
| Ми розрахуємось
|
| І всі пригноблені вітатимуть вас
|
| І ти є
|
| Закінчено
|
| Закінчено
|
| Закінчено
|
| Виходь!
|
| Закінчено
|
| Закінчено
|
| Закінчено |