| Я бачу небо і дивуюся, чому воно синє, а не червоне
|
| Я бачу дерево, яке втратило листя, і дивуюся, чому воно мертве
|
| І сонце, яке зігріває нас і наповнює день світлом
|
| Тоді я дивуюся зіркам, що мерехтять уночі
|
| Гірські вершини, які стоять так високо, ніби зникають у небі
|
| І через засніжену гору я бачу блакитний горизонт
|
| З білими смугами, які залишаються там за струменями
|
| Такі чудеса мої очі бачать усю частину Божого творіння
|
| У хвилини медитації можна побачити так багато прекрасного
|
| Я розмовляю з Богом тихо, а запитання досі в думці
|
| Про речі, які я не розумію, кожну таємницю, яку знаходжу
|
| Там я швидко знаходжу відповідь для спасіння моєї душі
|
| Коли я розмовляю з Богом у моменти медитації
|
| Я запитую Бога, чому хтось, як я, повинен бути так рясно благословенний
|
| У той час як деякі, хто називає його ім’я, такі правдиві, голодні й засмучені
|
| Тоді його голос мовчить у моїй медитації з ним
|
| Це дає мені знати, що деякі речі повинні бути відомі лише йому
|
| Немає нікого настільки великого, як Бог батько, цар всіх царів
|
| Автор кожного святого слова і творець всего
|
| Він віддав свого сина , щоб запропонувати життя через спасіння Ісуса Христа
|
| Щоб кожен міг говорити з ним у хвилини медитації |