Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Le prince noir, виконавця - Perez.
Дата випуску: 22.02.2015
Мова пісні: Французька
Le prince noir(оригінал) |
Vous marchez d’un pas enjoué, marquez des arrêts pour vous embrasser |
Sur les boulevards, vous croisez des policiers qui s’entrainent à évacuer leurs |
blessés |
Et puis des types qui dansent sur de la techno |
Vous prenez par une petite rue, un peu au hasard |
Jusqu'à découvrir une entrée menant à une cour intérieure que vous n’aviez |
jamais vue auparavant |
Je suppose qu’il est très tard |
Il n’y ni présence ni bruit, juste le froid et le noir |
La cour est immense, le sol est en pierre, il n’y a ni banc ni lampadaire |
Tes yeux se sont habitués à l’obscurité et tu distingues un gigantesque buisson |
en face de vous, amassé contre une façade ravalée |
Vous vous rapprochez de la masse de verdure et découvrez une entrée taillée |
entre les branchages |
Vous pénétrez dans le buisson, les branches accrochent vos vêtements, |
l’une d’entre elles vient même griffer ton visage |
Vous progressez dans le couloir de verdure jusqu'à atteindre le cœur du hallier |
Sophie est toute excitée |
Elle vient se blottir contre toi, glisse ses mains dans les poches arrières de ton pantalon et plonge sa langue dans ta bouche |
T’aime sa façon d’embrasser, enflammée, peu farouche |
Elle déboutonne ton jean, tu sens ses doigts fins fouiller le tissu de tes |
sous-vêtements |
Elle se baisse lentement |
Tu lèves les yeux en attendant de sentir l’humidité de sa bouche |
C’est alors que tu remarques cette statue qui vous domine |
Le froid transit ta peau, tu bandes un peu plus |
Dans le noir on pourrait croire que la statue t’examine |
Les mains en prière, les yeux grands ouverts sous sa tunique, et son heaume |
conique |
Sophie se relève, et t’embrasse à nouveau |
Elle te mord l’oreille et se retourne |
Se cambre en s’appuyant sur la base de la statue |
Tu soulèves sa jupe |
Mouilles tes doigts et écartes le tissu |
Tu rentres en elle difficilement, elle essaye de t’embrasser par-dessus son |
épaule en riant |
Tu reviens sur la statue, sur la poigne revêtue de chaînettes de fer |
Sur les fleurs de lys elle luit |
Quelque chose s’empare de toi |
Sophie fait volte-face et te demande «Qu'est ce qu’il y a? |
«Elle semble déçue |
Tu lui dis au revoir |
Et d’un dernier regard tu embrasses le prince noir |
(Merci à Zoé pour cettes paroles) |
(переклад) |
Ви ходите веселим кроком, зупиняєтеся, щоб поцілувати один одного |
На бульварах ви зустрічаєте міліціонерів, які тренуються евакуюватися |
поранений |
А потім хлопці танцюють під техно |
Ви йдете на маленьку випадкову вулицю |
Поки ви не знайдете вхід у внутрішній дворик, якого у вас ніколи не було |
ніколи не бачив |
Гадаю, дуже пізно |
Немає присутності чи шуму, лише холод і темрява |
Подвір’я величезне, підлога кам’яна, лавок і ліхтарів немає |
Твої очі вже звикли до темряви, і ти можеш розгледіти гігантський кущ |
перед тобою, притулившись до обшарпаного фасаду |
Ви підходите до маси зелені і відкриваєте різьблений вхід |
між гілками |
Ти заходиш у кущі, гілки хапають твій одяг, |
один з них навіть подряпає ваше обличчя |
Ти просуваєшся коридором зелені, поки не досягнеш серця хащі |
Софі вся збуджена |
Вона підходить, щоб притулитися до вас, засовує руки в задні кишені штанів і засовує язик у ваш рот |
Тобі подобається її спосіб цілуватися, запальний, не сором’язливий |
Вона розстібає твої джинси, ти відчуваєш, як її тонкі пальці нишпорять по тканині |
нижня білизна |
Вона повільно згинається |
Ти дивишся вгору, чекаючи, щоб відчути вологість її рота |
Саме тоді ви помічаєте цю статую, що височіє над вами |
Холод проходить через вашу шкіру, ви стаєте трохи жорсткішими |
У темряві здається, що статуя дивиться на вас |
Руки, що моляться, широко відкриті очі під тунікою та шлем |
конічні |
Софі встає і знову цілує тебе |
Вона кусає тебе за вухо й обертається |
Арки при цьому спираються на основу статуї |
Ти піднімаєш їй спідницю |
Змочіть пальці і розправте тканину |
Ти сильно входиш в неї, вона намагається поцілувати тебе над нею |
сміється плече |
Ти повертаєшся до статуї, до хватки, закутої в залізні ланцюги |
На лілії вона сяє |
Тобою щось оволоділо |
Софі обертається і запитує: «Що це? |
«Здається, вона розчарована |
Ви з ним прощаєтеся |
І останнім поглядом ти цілуєш темного принца |
(Дякую Зої за ці слова) |