| Я був як дощ з попелу та втоми
|
| У невимушені години твого життя…
|
| пролита крапля оцту
|
| Смертельно розлився по всіх твоїх ранах
|
| Через мене ти була ластівкою в снігу;
|
| Троянда засохла від хмари, що не йде дощу
|
| Ми були надією, яка не приходить, яка не досягає
|
| Що ти не можеш побачити свій лагідний день
|
| Ми були тим мандрівником, який не благає, не молиться
|
| Щоб не плакав, щоб умирати ліг
|
| Залишайся!!!
|
| Ви не розумієте, що вбиваєте себе.
|
| Ти не розумієш, що я тобі дзвоню.
|
| Залишайся!!!
|
| Не цілуй мене, я тобі плачу
|
| І я хотів би більше за тобою не плакати.
|
| Ви не бачите.
|
| Це краще, ніж мій біль
|
| Мене кинула твоя любов
|
| Звільнений від мого останнього кохання
|
| Залишити.
|
| Ти не розумієш, що я тебе рятую.
|
| Невже ти не розумієш, що я тебе люблю.
|
| Не слідуй за мною. |
| Навіть не дзвони мені. |
| Навіть не цілуйте мене.
|
| Навіть не плач за мною. |
| Ти навіть мене більше не хочеш.
|
| Нас обійняла мука прикмети
|
| Вночі дорога без виїздів
|
| Бліді уламки корабельної аварії
|
| Потрясений хвилями кохання й життя
|
| Нас вітер безлюдний...
|
| Тіні тіні, що повернулася з минулого
|
| Ми були надією, яка не приходить, яка не досягає
|
| Що ти не можеш побачити свій лагідний день
|
| Ми були тим мандрівником, який не благає, не молиться
|
| Щоб не плакав, щоб умирати ліг |