Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Das schwarze Gemälde, виконавця - Nargaroth. Дата випуску: 31.10.1998
Мова пісні: Німецька
Das schwarze Gemälde(оригінал) |
| Ein schwarzes Gemälde, der Inhalt verbrannt |
| Der Rahmen verkohlt, einst das Leben genannt |
| Die Aussagekraft vom Denken bestimmt |
| Für die Zeit des Lebens, die euch entrinnt |
| Ein schwarzes Gemälde, ein Spiegelbilderbuch |
| Es liest eure Gedanken und formt sie zu Bildern, die nur euch wohl waren |
| Die Farben der Maske verblassen und ein weißes Gesicht |
| Erhellt den schwarzen Samt |
| Die Tränen hinterlassen salzige Ränder |
| Noch lange zu erkennen der Ursprung |
| Zu deuten der Verlauf |
| Zu kosten ihr Sinn |
| Die Sonne vermag sie zu trocknen |
| Aber nicht, sie zu verbergen! |
| Und erst in der Dunkelheit |
| Verlieren Farben ihre Bedeutung |
| Erst dann offenbaren wir unser Gesicht |
| Lassen Masken zerspringen, Hüllen fallen |
| Dann ist der weiße Rand der Tränen unsichtbar… |
| Wir lecken unsere Wunden, doch das Salz |
| Der versiegten Tränen verbrennt unser Fleisch |
| Und lässt das Helfende uns verletzen… |
| Schreie durchforschen das Tuch der Dunkelheit |
| Dringen an jedes nahbare Ohr, um den Wahrnehmenden zu Hilfe eilen zu lassen |
| Denn Schreie sind die einzige Sprache, die jeder versteht |
| Doch die Dunkelheit hindert Blicke, ihren Ursprung zu finden |
| Ziellos irrt er umher |
| Wahnsinn ist der unablässige Verlauf |
| Denn übermächtig scheinen die Schmerzen |
| Kein Wort lässt sich mehr formen, dass den Suchenden könnte führen |
| Stattdessen lassen die Töne meiner Kehle den Suchenden erschreckend flüchten |
| So bleiben wir verblutend zurück |
| Das Theater des Lebens längst niedergebrannt |
| Noch wärmt mich die Glut, verbrennt meine Hand |
| Zu Asche das Kleid, welches ich einstmals trug |
| In Schmerz gemartert, der mich einst schlug |
| Die zersprungenen Lippen derer |
| Die mich benetzend nie berührten |
| Die gespaltenen Zungen derer |
| Die mich bewusst belogen |
| Es ist Schmerz |
| Der unbändige Lust in mir gebar |
| Freuet euch, ihr glückseligen Kinder des Lichts |
| Doch euer Gemälde wird ewiglich nur schwarz sein |
| (переклад) |
| Чорна картина, вміст згоріло |
| Каркас обвуглений, колись називався життям |
| Виразність визначається мисленням |
| За час життя, який вислизає від вас |
| Чорна картина, дзеркальна книжка з картинками |
| Він читає ваші думки та формує їх у образи, які були зручні лише вам |
| Кольори маски тьмяніють і обличчя біле |
| Освітлює чорний оксамит |
| Сльози залишають солоні краї |
| Походження можна розпізнати ще довго |
| Для інтерпретації курсу |
| Щоб коштувати її розуму |
| Сонце може висушити їх |
| Але не приховувати їх! |
| І тільки в темряві |
| Кольори втрачають сенс |
| Тільки тоді ми відкриваємо свої обличчя |
| Нехай маски розбиваються, справи падають |
| Тоді біла межа сліз невидима... |
| Ми рани зализуємо, але сіль |
| Висохлі сльози обпалюють нашу плоть |
| І нехай допомога шкодить нам... |
| Крики шукають завісу темряви |
| Проникніть у кожне доступне вухо, щоб той, хто сприймає, поспішав на допомогу |
| Тому що крики – це єдина мова, яку всі розуміють |
| Але темрява заважає поглядам знайти своє походження |
| Він безцільно блукає |
| Божевілля — це невпинний хід |
| Тому що біль здається сильною |
| Більше не може бути сформовано слово, яке могло б привести шукача |
| Натомість звуки мого горла змушують шукача втекти в жаху |
| Тож ми залишаємось стікати кров’ю до смерті |
| Театр життя згорів давно |
| Вугілля ще гріє мене, обпікає руку |
| Попіл сукні, яку я колись носила |
| Замучена від болю, що колись мене вразив |
| Потріскані губи тих |
| Намокання ніколи мене не торкалося |
| Роздвоєні язики тих |
| Хто свідомо мені збрехав |
| Це біль |
| Хто породив у мені невгамовну пожадливість |
| Радуйтеся, блаженні діти світла |
| Але ваша картина назавжди буде чорною |