| Тепер, якщо ви так на мене подивитеся
|
| Що я знаю з пісень, які співаю
|
| Кажу, повертайся кожен раз
|
| Але я залишуся, якщо ти не зрозумієш
|
| Дивлюсь крізь брудні вікна
|
| Не до яскравості й бруду сонця, а щоразу
|
| Мені боляче, що я не прибираю
|
| Красива жінка, тиха жінка. |
| Ти де
|
| Слово «майстер» втекло з моєї вулиці, коли я виріс
|
| Коли я був дитиною, мої підліткові прищі потрапляли людям в очі.
|
| Якщо я їв траву, вона застрягла в нації, тому що вона їла лайно.
|
| Ті, хто сидить на випадок моєї засідки без сидіння, піднялися
|
| Мало дається, щоб жити нещасним, а не від біди
|
| Мале вже давно минуло
|
| Я той, хто каже, що я забагато, і батоги
|
| О, дозвольте мені повторити, не забувши
|
| ти теж красива жінка
|
| Чому б вам не подивитися
|
| Вночі, коли я болять, я обіймаю ковдру, я промок, мої сліди спадають зі стіни
|
| пітливість
|
| Іноді я не можу заснути, поки не зійде сонце
|
| Ніби все зло зникає вранці
|
| Відкриваю вікно, чую запах
|
| Краси мокрих лісів посеред міста
|
| Принаймні я так ставлюся до квітів, покритих бетоном
|
| Я розповім тобі свої мрії
|
| Він каже, я дивлюся в твої очі, щоб повірити
|
| ви б не повірили
|
| Все збувається
|
| Ти навіть не згадуєш, що не віриш
|
| Якщо ти так на мене дивишся
|
| Що я знаю з пісень, які співаю
|
| Нехай забудеться, нехай забудеться
|
| Звичайно, пам'ятаєш
|
| З пісень, віршів, спогадів, оповідань, які ми співали
|
| Тепер, якщо ви так на мене подивитеся
|
| Що я знаю з пісень, які співаю |