| Помутнілими очима я бачу світло дотиків
|
| За вікнами я відчуваю небезпеку
|
| Там силуети сотні людей
|
| Моя сестра Мун не відкриє незнайомця
|
| Збери мій камін, збери мої почуття
|
| Я мушу піти, прослизнути в темну ніч
|
| Чи підуть вони, я маю спати до сходу сонця
|
| І з цим днем буде деяка передишка
|
| Лети, сестро, лети
|
| У темну ніч, що любить тебе
|
| У темряву
|
| Нехай їхні очі не вловлюють твого блиску
|
| За двері і в нічне повітря
|
| О, мила Місяце, не зраджй тепер свою сестру
|
| Через поля ні погляду позаду мене
|
| Гамін настільки гучний, що вони, мабуть, на мене
|
| Геть, геть, геть і геть зараз
|
| Швидкий, як вітер, швидкий, як Заєць зараз
|
| Там, де я кіт, я не поводився б страхітливо
|
| Ці спотикаючі чоловіки не були б для мене рівними
|
| Я маю перевести дихання, не дозволити їм почути мене
|
| Хоча моє серце так голосне, що оглушить мене
|
| Тепер крик, вони повинні знати, де я лежу
|
| Тож на ноги й знову я му летіти
|
| Мчиться крізь дерева, тернину, тернину
|
| Поки високо над сова безтурботно літає
|
| Чому я тут, я маю бути поряд із ним
|
| Поки я піду, вони цього чекали від мене |