| Тепер подумайте про будинок, а не про йоту сонячного світла
|
| Всередині людина, і ніхто не знає, що він живий
|
| Ні поезії, ні романів, ні тютюну, ні диму
|
| Не витираєш сліз, «богохульна» молитва
|
| Він підвівся, заховавши пістолет у пояс
|
| Він з глузду зійшов, хтось украв його з рук
|
| Очі, що болять від письма й роздумів, втомлені
|
| Але його єдине слово - смерть, його руки - страх
|
| Він сказав, що час йде, і сміявся, дивлячись у вікно.
|
| Записуючи своє життя, він споживав рядок за рядком
|
| Тепер він повернув голову до цього світу, до самого дна
|
| Тією ж мовою, що павук повзе по стелі
|
| Темрява й дощова хмара супроводжували його самотність
|
| Спав, забувши дитинство в брудних садах
|
| Це був спокій, що залишився від старих недільних днів.
|
| Коли впала стара дорога, твої коліна кровоточили
|
| Життя було шрамом на обличчі, який він приховував сміхом
|
| Щегол у клітці, якого годував, повертаючись зі школи.
|
| Батько, якого вона чекала, дитина, яку вона викорінила на вулиці
|
| Життя - це мрія, якої він ніколи не бачив...
|
| Я прокинувся, а маршів десятої річниці більше не було
|
| Сусідські сірники з газованою під станцією
|
| Батько, якого чекає життя, дитина, яку він вкорінив на вулиці
|
| Життя - це мрія, якої він ніколи не бачив...
|
| А тепер уявіть собі сон, друже, де немає темряви
|
| Ти не відірвався від усіх цінностей мого минулого
|
| Що бачать очі і чують вуха
|
| Це не щастя, ніхто не просить рахунка
|
| Туга безстрашними очима
|
| Ті поетичні слова, які не містять жодної лайки
|
| Колода, яка грає спокійно і не мнуться
|
| Будинки, які не руйнуються, де не чути криків
|
| Ваше мирне дитинство на картині
|
| Ніякого смутку, посмішка була обов’язковою у вашій родині
|
| Якби вулиці, якими я бігав, були б на місці сьогодні
|
| Очі заплачуть, кажеш, у руці тонна і тисяча відер
|
| Коліна, які не втомлюються і не втомлюються під час бігу
|
| Той самий дитячий твір, який ви запам’ятали своєю мовою
|
| Та сама туга, яку ви мали від вчорашнього до сьогодні
|
| Усе з вашої родини залишається таким самим улюбленим
|
| Самотність — мрія, якої не хочеться
|
| Мрія, яка не закінчиться, поки квіти не в’януть
|
| Мрія, яка не згасне, якщо твої кольори не стерті
|
| І уявіть собі мрію, мрію у вічності
|
| Життя - це теж мрія, як ти сказав, можливо
|
| Це мрія, як ти мрієш, яку потрібно жити
|
| Мрія, якщо це відбувається не в тому напрямку, в якому ви хочете
|
| Не треба кошмарів, відкрийте очі і прокиньтеся (встаньте!)
|
| Але якщо мені щось можна сказати
|
| Дай мені почути, як ти скажеш
|
| Або навіть якщо вони є інтерпретаторами того, що ми відчуваємо
|
| Навіть якщо їх немає, я глухий
|
| Тим, хто застряг між побаченим і тим, що сталося.
|
| Вони змушують мене думати про мрію, яка змушує мене відчувати себе нерішучим
|
| Ми відчуваємо, що світ, а не сон, схильний до змін
|
| Світ в моїх очах насправді мрія |