| У п’ятницю ввечері тисяча років
|
| Ти був якоюсь загадкою, я бачив тебе з милі
|
| Тепер ви лише телевізор та постійно нахмурені брови
|
| Ти не той люблячий чоловік, якого я знаю
|
| Куди поділися ті пісні літа?
|
| Ти одягла літню сукню, я відклав напій
|
| Світ просто зник, я взагалі не міг думати
|
| Тепер я не можу змусити вас сміятися, навіть не можу викликати посмішку
|
| Ти не та ніжна дівчина, яку я знаю
|
| Куди поділися ті пісні літа?
|
| О, ми зміцніли, ми паралізовані, як камінь
|
| Ми старші, і ми втратили потребу в нас
|
| Ми майже не торкаємося того, що лежить під шкірою
|
| Як слова вицвілого чорнила, ми їх відпустимо
|
| Кожної ночі бійка закоханих, яка завжди йде на поправку
|
| Цю любов неможливо виправити, чому ми прикидаємося?
|
| Я боюся, що гіркота й ненависть почнуть рости
|
| Ми сидимо в заціпенінні
|
| Чому наші пісні літа зів’яли?
|
| О, ми зміцніли, ми паралізовані, як камінь
|
| Ми старші, і ми втратили потребу в нас
|
| Ми майже не торкаємося того, що лежить під шкірою
|
| Як слова вицвілого чорнила, ми їх відпустимо
|
| Куди ми пішли?
|
| Коли ця любов згасла?
|
| Куди ми пішли?
|
| Як далеко ти сидиш від мене
|
| Куди ми пішли?
|
| Куди поділися наші пісні літа?
|
| Куди ми пішли?
|
| Як далеко ти сидиш від мене
|
| Куди ми пішли?
|
| Коли ця любов згасла?
|
| Куди ми пішли?
|
| Як далеко ти сидиш від мене
|
| Куди ми пішли?
|
| Куди поділися наші пісні літа?
|
| Куди ми пішли?
|
| Де наші пісні літа?
|
| У п’ятницю ввечері тисячу років тому |