| Ти посміхнувся в той день, коли ми трохи виграли
|
| Ніби наближається кінець дороги
|
| Його очі неспокійні, і він задихається
|
| Почуватися вільним після кожного маленького кроку
|
| Ти посміхнувся, коли ми впали в страх
|
| Коли наші очі тремтіли, дивлячись на горизонт
|
| Коли прийшов поштовх, ти з’являвся, постійно
|
| І ти нагадав нам, що з боротьбою ти дорослішаєш
|
| Твій погляд, часом мудрий, іноді бунтівний
|
| Це дало нам повітря не втратити хоробрий крок
|
| Ви ненароком прибили наш урок
|
| Так, сьогодні, завтра теж
|
| І ви все одно посміхаєтеся, коли зобов’язання тяжіють над нами
|
| Коли гасне світло, настає розчарування
|
| Його очі неспокійні, і він задихається
|
| Щоб перетворити нашу прогулянку в такт
|
| Твій погляд, часом мудрий, іноді бунтівний
|
| Це дало нам повітря не втратити хоробрий крок
|
| Ви ненароком прибили наш урок
|
| Так, сьогодні, завтра теж
|
| І ви продовжуватимете посміхатися, коли кроки довгі
|
| Коли ночі стають сирими, а ранки гіркими
|
| Ваша витягнута рука завжди фіксується на горизонті
|
| Посіяло зерно нової ходи
|
| Твій погляд, часом мудрий, іноді бунтівний
|
| Це дало нам повітря не втратити хоробрий крок
|
| Ви ненароком прибили наш урок
|
| Так, сьогодні, завтра теж… Завтра теж! |