| Дождем унылым небо плачет | Небо ридає дощами, мов сивий старець у журбі, |
| Замерзли лилии в пруду | У ставку, мов у кришталевій пастці, змерзли лілії білі. |
| В безлюдный наш поселок дачный | Безлюдна дачна окраїна, наш скитаючий хутір мрій, |
| Я поздней осенью приду | Я повернусь туди пізньої осені, в час прощання й тиші. |
| Туда где годы детства плыли | Туди, де дитячі літа пливли, як човники по вранішніх росах, |
| Где я любил соседку Лилию, | Де я любив Лілію — сусідку, мов зорю в далеких покосах. |
| А я в пруду для Лилии Лилии Лилии | А я в ставку, для Лілії, Лілії, Лілії — |
| Сорвал три белых лилиии три лилии сорвал, | Зривав три білі лілії, зрікався спокою, три лілії зривав, |
| А я в окошко Лилии Лилии | А я у вікно до Лілії, до Лілії, |
| Бросал под вечер лилии | Під вечір кидав лілії — мов краплі світла в темряві; |
| Три лилии бросал | Три лілії кидав. |
| Я знаю время лечит раны | Я знаю: час загоює рани, |
| Приходит новая любовь, | Нової любові з’являється цвіт, |
| Но вспоминаю как ни странно | Та, як не дивно, спомин не в’яне, |
| Я ту девчонку вновь и вновь | Я ту дівчину згадую знову і знову. |
| Как будто вырастают крылья | Мовби у споминів виростають крила, |
| Когда я слышу имя Лилия, | Коли я чую ім’я — Лілія. |
| А я в пруду для Лилии Лилии Лилии | А я в ставку, для Лілії, Лілії, Лілії — |
| Сорвал три белых лилии три лилии сорвал, | Зривав три білі лілії, зрікався спокою, три лілії зривав, |
| А я в окошко Лилии Лилии | А я у вікно до Лілії, до Лілії, |
| Бросал под вечер лилии | Під вечір кидав лілії — мов краплі світла в темряві; |
| Три лилии бросал, | Три лілії кидав, |
| А я в пруду для Лилии Лилии Лилии | А я в ставку, для Лілії, Лілії, Лілії — |
| Сорвал три белых лилии три лилии сорвал, | Зривав три білі лілії, зрікався спокою, три лілії зривав, |
| А я в окошко Лилии Лилии | А я у вікно до Лілії, до Лілії, |
| Бросал под вечер лилии | Під вечір кидав лілії — мов краплі світла в темряві; |
| Три лилии бросал | Три лілії кидав |