| Говорять рядки Заги отрута, наче їдкий натр
|
| Вимовляй це ім'я через респіратор
|
| Хоч обігни екватор, хоч замри на вазі
|
| Тобі не поебати той потік, що я несу
|
| Я не малююся, але я яскравіше на вашому сірому тлі
|
| ця симфонія для вас, як газ для води в сифоні
|
| І хоч і не повідати мені всього сьогодні,
|
| Але рука впевнено мимоволі тримає мікрофон
|
| Ось там уже пішла чутка «Хто цей дріж у жовтому?»
|
| Прийшов і стелить, що постіль шовком
|
| Рифми складаються у формації начебто їхній мішок там
|
| Поки що у піжонів із цим напруженням
|
| Так підставляйте гаманці — беріть мені не шкода
|
| Завжди знайдеться гівна в цю бетономішалку
|
| Хто нишпорить, хто цінує вухами,
|
| А поки не перешкодив би жовтої запальнички клацання
|
| Бачиш Заги - роби імпозантний перекид назад
|
| І став весь подальший базар на запис
|
| Тут починається роздача цінних вказівок
|
| Через димову завісу твоїм заглядаючим очам на заздрість
|
| Ви тут напевно недаремно виявилися
|
| Ось тільки явно даремно погані ніздрями торкалися
|
| Легко покарати себе не на то позірячи,
|
| Але бачу по твоїх вуграх ти все знаєш сам — красень
|
| Ти хочеш повний зал напівголих дупи
|
| Хочеш виконати серед них свій півнячий танець,
|
| Але тут тільки тут і там вариться афганець
|
| Під це дружне хитання козирків
|
| І мій середній палець, замість шлягерів цього літа
|
| Біт ніби з магнітних стрічок твого діда,
|
| Але я з тих і серед тих, кого реально пре все це
|
| І залишається вірний старій школі ріпа (йоу) |