| Я сидів удома і дивився у вікно
|
| У ньому сотні демонів тоді викинув літак
|
| Містифікація релігії тут не причому
|
| Вдома під чорним небом, отже, я бачив зло
|
| Зайшов у сусідню квартиру, ну, а там вона
|
| Мам, це правда що, ось і почалася війна?
|
| Ну побігли значить, місто давно нас тримало
|
| Тільки тепер його не стане, тепер у нікуди
|
| У сусідній кімнаті квартири сивий старець,
|
| Але ми не можемо тебе залишити
|
| Там чути вибухи, вставай і побігли,
|
| Але анатомії світу атрофував суглоби,
|
| А я так багато тут ще не робив
|
| Не переспав з близнюками, голих стінах готелю
|
| Не випустив альбом, не вирівняв ламаний ніс
|
| Не пил повітря, не ївдосить
|
| Так шкода, сука, як ненавиділо це місто, але
|
| Та ненависна, солодка мить, поверни мене в нього
|
| Тільки не чіпай, сука, рукою не чіпай друга
|
| Ти, хто, паскудо, тебе не звали тут, йти звідси
|
| Війна, шалений мій смуток
|
| Біжу в руїнах, вид війна,
|
| Але може дасть зрозуміти мені вона
|
| Що до неї було не все так погано
|
| Війна, шалений мій смуток
|
| Біжу в руїнах, вид війна,
|
| Але може дасть зрозуміти мені вона
|
| Що до неї було не все так погано
|
| Тут хвилини повільної метушні
|
| Так, був дурним, але мене вибач
|
| Я біжу там, на розвалах руїн
|
| Війна, сука, що взяла — то поверни
|
| Тут хвилини повільної метушні
|
| Так, був дурним, але мене вибач
|
| Я біжу там, на розвалах руїн
|
| Війна, сука, що взяла — то поверни |