Переклад тексту пісні Другу-туристу - Вячеслав Ковалёв

Другу-туристу (оригінал)

Ну, как же нам с тобой, дружище,
Теперь отвыкнуть от скитаний,
Привыкать к домашней пище,
Перестать быть дураками?
Как зовут нас домочадцы,
Ведь дел по горло, а годы мчатся.
И, для чего, не знаем сами,
Идём по жизни с рюкзаками.
Припев: Покоя нам нету.
Нам шум поездов
Подскажет сюжеты для будущих снов.
С годами врастают в нас эти пути
И благoславляют нас дальше идти.
Не за грибами, не на дачу,
Не на машине и не к морю.
Берем с собой сестру-удачу,
И дела нет до категорий,
Что разделяют все маршруты
По километрам и минутам.
Мы, вырываясь из уюта,
Смеёмся, — видно, черт попутал.
Припев.
Привет родне, идём неблизко,
Но опыт есть, и слову верим.
Мы не застольем в доме чистом,
Тропой опасной дружбу мерим.
Не дожидаясь покаянья,
Берем на память расстоянья,
Тропинки, просеки и дюны,
И день, когда был друг угрюмый.
Припев: Покоя нам нету.
Нам шум поездов
Подскажет сюжеты для будущих снов.
Бродяги земные, шесть струн под рукой,
И нам не впервые возвращаться домой.
И не понять, как это может
Всю жизнь манить к себе дорога,
Но что-то сверлит, что-то гложет,
И я опять сойду с порога.
В горах мы все — слегка поэты,
И в синей дымке силуэты
Нам карту жизни нарисуют,
И, значит, мы не зря рискуем!

Другу-туристу (переклад)

Ну, як же нам з тобою, друже,
Тепер відвикнути від поневірянь,
Звикати до домашньої їжі,
Перестати бути дурнями?
Як звуть нас домочадці,
Адже справ по горло, а роки мчать.
І, для чого, не знаємо самі,
Ідемо по життя з рюкзаками.
Приспів: Спокою нам нема.
Нам шум поїздів
Підкаже сюжети для майбутніх снів.
З роками вростають у нас ці шляхи
І благословляють нас далі йти.
Не за грибами, не на дачу,
Не на машині і не до моря.
Беремо із собою сестру-удачу,
І справи немає до категорій,
Що поділяють усі маршрути
За кілометрами і хвилинами.
Ми, вириваючись із затишку,
Сміємося,— видно, чорт поплутав.
Приспів.
Привіт рідне, йдемо неблизько,
Але досвід є, і слову віримо.
Ми не застіллям у будинку чистому,
Стежкою небезпечної дружбу міряємо.
Не чекаючи покаяння,
Беремо на пам'ять відстані,
Стежки, просіки та дюни,
І день, коли був друг похмурий.
Приспів: Спокою нам нема.
Нам шум поїздів
Підкаже сюжети для майбутніх снів.
Бродяги земні, шість струн під рукою,
І нам не вперше повертатися додому.
І не зрозуміти, як це може
Все життя манити до себе дорога,
Але щось свердлить, щось глине,
І я знову зійду з порога.
У горах ми все - злегка поети,
І в синьому серпанку силуети
Нам карту життя намалюють,
І, значить, ми недаремно ризикуємо!