Переклад тексту пісні Серые дни - Троя

Серые дни (оригінал)

Раннее утро, снова пора вставать —
На часах беспощадные 7- 05,
А будильник готов надорваться, но еще кричит
Он отзвонит и опять отойдёт ко сну,
Ну, а ты, проклиная мигрень — весну,
Снова погрузишься в свой осточертевший быт!
Серые дни — это ль не ад?
А года летят и летят,
Есть ли путь назад?
Взлеты наверх, падения вниз,
Цепи побед и поражений,
А между ними — то ли свет,
То ли мгла — не понять!
Ты растворяешь эту жизнь
В миллионах отражений,
Даже не зная, как-то, чего нет
По осколкам собрать
День наступил, или вечер — не все ль равно,
Если каждый миг за окном одно —
Бесконечный поезд запыхавшихся машин.
И всё равно, что на свете есть сто дорог,
Что, чуть захотев, ты пройти бы смог,
Но всё это — там, а ты — здесь, и ты один!
Серые дни — это ль не ад?
А года летят и летят
Нет пути назад!
Взлеты наверх, падения вниз,
Цепи побед и поражений,
А между ними — то ли свет,
То ли мгла — не понять!
Ты растворяешь эту жизнь
В миллионах отражений,
Даже не зная, как-то, чего нет
По осколкам собрать
Утро июня, солнце слепит глаза,
Светом жизни наполнены небеса,
Но будильник молчит, прикорнувши у стены!
Не прозвонит он, не разорвет покой,
Но тогда, когда был еще живой,
Не пришел в восторг бы ты от этой тишины!
Серые дни в прошлом, а ты
В вечной мгле ночной пустоты;
В этом ли мечты?
Взлеты наверх, падения вниз,
Цепи побед и поражений,
А между ними — то ли свет,
То ли мгла — не понять!
Ты растворяешь эту жизнь
В миллионах отражений,
Даже не зная, как-то, чего нет
По осколкам собрать

Серые дни (переклад)

Ранній ранок, знову пора вставати —
На годинах нещадні 7- 05,
А будильник готовий надірватися, але ще кричить
Він віддзвонить і знову відійде до сну,
Ну, а ти, проклинаючи мігрень — весну,
Знову зануришся в свій остогидлий побут!
Сірі дні— це ль не пекло?
А роки летять і летять,
Чи є шлях назад?
Злети вгору, падіння вниз,
Ланцюги перемог та поразок,
А між ними — то ли світло,
То ли мгла — не зрозуміти!
Ти розчиняєш це життя
У мільйонах відбитків,
Навіть не зна, якось, чого немає
По осколках зібрати
День настав, або вечір—не все рівно,
Якщо кожна мить за вікном одне—
Нескінченний поїзд захеканих машин.
І все одно, що на світлі є сто доріг,
Що, трохи захотівши, ти пройти би зміг,
Але все це — там, а ти — тут, і ти один!
Сірі дні— це ль не пекло?
А роки летять і летять
Немає шляху назад!
Злети вгору, падіння вниз,
Ланцюги перемог та поразок,
А між ними — то ли світло,
То ли мгла — не зрозуміти!
Ти розчиняєш це життя
У мільйонах відбитків,
Навіть не зна, якось, чого немає
По осколках зібрати
Ранок червня, сонце сліпить очі,
Світлом життя наповнені небеса,
Але будильник мовчить, доторкнувшись біля стіни!
Не продзвонить він, не розірве спокій,
Але тоді, коли був ще живий,
Не прийшов у захваті від цієї тиші!
Сірі дні в минулому, а ти
У вічній імлі нічної порожнечі;
Чи в цьому мрії?
Злети вгору, падіння вниз,
Ланцюги перемог та поразок,
А між ними — то ли світло,
То ли мгла — не зрозуміти!
Ти розчиняєш це життя
У мільйонах відбитків,
Навіть не зна, якось, чого немає
По осколках зібрати