Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Серые дни , виконавця - Троя. Пісня з альбому Воздушные замки, у жанрі Русский рокДата випуску: 22.05.2009
Лейбл звукозапису: Soundage
Мова пісні: Російська мова
Серые дни(оригінал) |
| Раннее утро, снова пора вставать — |
| На часах беспощадные 7- 05, |
| А будильник готов надорваться, но еще кричит |
| Он отзвонит и опять отойдёт ко сну, |
| Ну, а ты, проклиная мигрень — весну, |
| Снова погрузишься в свой осточертевший быт! |
| Серые дни — это ль не ад? |
| А года летят и летят, |
| Есть ли путь назад? |
| Взлеты наверх, падения вниз, |
| Цепи побед и поражений, |
| А между ними — то ли свет, |
| То ли мгла — не понять! |
| Ты растворяешь эту жизнь |
| В миллионах отражений, |
| Даже не зная, как-то, чего нет |
| По осколкам собрать |
| День наступил, или вечер — не все ль равно, |
| Если каждый миг за окном одно — |
| Бесконечный поезд запыхавшихся машин. |
| И всё равно, что на свете есть сто дорог, |
| Что, чуть захотев, ты пройти бы смог, |
| Но всё это — там, а ты — здесь, и ты один! |
| Серые дни — это ль не ад? |
| А года летят и летят |
| Нет пути назад! |
| Взлеты наверх, падения вниз, |
| Цепи побед и поражений, |
| А между ними — то ли свет, |
| То ли мгла — не понять! |
| Ты растворяешь эту жизнь |
| В миллионах отражений, |
| Даже не зная, как-то, чего нет |
| По осколкам собрать |
| Утро июня, солнце слепит глаза, |
| Светом жизни наполнены небеса, |
| Но будильник молчит, прикорнувши у стены! |
| Не прозвонит он, не разорвет покой, |
| Но тогда, когда был еще живой, |
| Не пришел в восторг бы ты от этой тишины! |
| Серые дни в прошлом, а ты |
| В вечной мгле ночной пустоты; |
| В этом ли мечты? |
| Взлеты наверх, падения вниз, |
| Цепи побед и поражений, |
| А между ними — то ли свет, |
| То ли мгла — не понять! |
| Ты растворяешь эту жизнь |
| В миллионах отражений, |
| Даже не зная, как-то, чего нет |
| По осколкам собрать |
| (переклад) |
| Ранній ранок, знову пора вставати — |
| На годинах нещадні 7- 05, |
| А будильник готовий надірватися, але ще кричить |
| Він віддзвонить і знову відійде до сну, |
| Ну, а ти, проклинаючи мігрень — весну, |
| Знову зануришся в свій остогидлий побут! |
| Сірі дні— це ль не пекло? |
| А роки летять і летять, |
| Чи є шлях назад? |
| Злети вгору, падіння вниз, |
| Ланцюги перемог та поразок, |
| А між ними — то ли світло, |
| То ли мгла — не зрозуміти! |
| Ти розчиняєш це життя |
| У мільйонах відбитків, |
| Навіть не зна, якось, чого немає |
| По осколках зібрати |
| День настав, або вечір—не все рівно, |
| Якщо кожна мить за вікном одне— |
| Нескінченний поїзд захеканих машин. |
| І все одно, що на світлі є сто доріг, |
| Що, трохи захотівши, ти пройти би зміг, |
| Але все це — там, а ти — тут, і ти один! |
| Сірі дні— це ль не пекло? |
| А роки летять і летять |
| Немає шляху назад! |
| Злети вгору, падіння вниз, |
| Ланцюги перемог та поразок, |
| А між ними — то ли світло, |
| То ли мгла — не зрозуміти! |
| Ти розчиняєш це життя |
| У мільйонах відбитків, |
| Навіть не зна, якось, чого немає |
| По осколках зібрати |
| Ранок червня, сонце сліпить очі, |
| Світлом життя наповнені небеса, |
| Але будильник мовчить, доторкнувшись біля стіни! |
| Не продзвонить він, не розірве спокій, |
| Але тоді, коли був ще живий, |
| Не прийшов у захваті від цієї тиші! |
| Сірі дні в минулому, а ти |
| У вічній імлі нічної порожнечі; |
| Чи в цьому мрії? |
| Злети вгору, падіння вниз, |
| Ланцюги перемог та поразок, |
| А між ними — то ли світло, |
| То ли мгла — не зрозуміти! |
| Ти розчиняєш це життя |
| У мільйонах відбитків, |
| Навіть не зна, якось, чого немає |
| По осколках зібрати |