| Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею.
|
| Всі втратили віру але лиш дивляться в небо.
|
| Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів.
|
| На розбитих іконах колишніх ідей
|
| Плачуть горобці бо у них Прометей
|
| Заберає вогонь, щоб зігріти Богів.
|
| Приспiв:
|
| І віяв вітер, плакали квіти.
|
| Боже, зглянься, це ж все твої діти.
|
| Так жадібно вдихають грудьми запах війни.
|
| Хто вмирав десять раз за волю,
|
| Той знає справжню її ціну.
|
| Хто розгніваний бігав по полю
|
| Вбиваючи грім піднімав цілину.
|
| І скидаючи з себе хреста,
|
| Бо не в змозі нести.
|
| Десять раз задля того вмирав,
|
| Щоби знову воскрести.
|
| Приспiв:
|
| І віяв вітер, плакали квіти.
|
| Боже, зглянься, це ж все твої діти.
|
| Так жадібно вдихають грудьми запах війни.
|
| Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю.
|
| Де дорога від сліз буркуном проросла.
|
| Від порогу, до Гуляй поля. |