| Заховається стомлене сонце за чорнії гори
|
| Вийде місяць і зорі розсипить з своєї комори
|
| Засинають ліси і гаї, і виспівують десь солов'ї
|
| Засинає натруджений день, сон прийде на поріг
|
| У блаженному спокої тихо пливе надвечір'я
|
| Вийшов місяць, і ніч ступа на подвір'я
|
| Поміж зустрічами й розлуками
|
| Ти вже тішишся онуками
|
| І так само чомусь по-дитячому віриш у сни
|
| Пробач мені комусь присвячені пісні
|
| Я їх співаю знову й знову
|
| Пробач мені, що я прихожу лиш у сні
|
| А ти співаєш тиху колискову
|
| Між тривогами в пошуках щастя летіли години
|
| День за днем пролітали літа, час рікою пробіг
|
| Але як би життя не склалося, і ми завжди поверталися
|
| На святий і гостинний батьківський поріг
|
| Пробач мені комусь присвячені пісні
|
| Я їх співаю знову й знову
|
| Пробач мені, що я прихожу лиш у сні
|
| А ти співаєш тиху колискову
|
| Пробач одну цю пісню трішечки сумну
|
| Літа невпинно пролетіли
|
| Пробач одну оту найпершу сивину
|
| Що голову твою покрила |