| Сама не подумала, нащо —
|
| Пішла і забувши про літо.
|
| Не вернешся більше нізащо.
|
| Повернеш назад усі квіти…
|
| Літала, не думала в безвісті -
|
| Чекала повернення раю.
|
| Сумними думками тверезості.
|
| П’яніла від чорного чаю.
|
| Приспів:
|
| Ще так далеко до зими і до морозів.
|
| Навіщо спомини сумні, навіщо сльози.
|
| Ще так далеко до весни, або до літа.
|
| І може хтось, але не я…
|
| Подарить квіти.
|
| Жодної битви не виграла —
|
| Кохання з війною зрівнявши.
|
| А ти сама себе із дому вигнала.
|
| У душу нічого не взявши.
|
| Такого чудового літа,
|
| Давно вже у мене не було.
|
| Цілий світ хотів тобі подарити,
|
| А ти його просто не чула.
|
| Я цілий світ хотів тобі подарити,
|
| А ти його просто не чула.
|
| Приспів:
|
| Ще так далеко до зими і до морозів.
|
| Навіщо спомини сумні, навіщо сльози.
|
| Ще так далеко до весни, або до літа.
|
| І може хтось, але не я…
|
| Подарить квіти…
|
| Подарить квіти…
|
| Подарить квіти…
|
| Подарить квіти…
|
| Подарить квіти…
|
| Подарить квіти…
|
| Подарить квіти…
|
| Подарить квіти…
|
| Ще так далеко до зими і до морозів.
|
| Навіщо спомини сумні, навіщо сльози.
|
| Ще так далеко до весни, або до літа.
|
| І може хтось, але не я… |