| Ти ховаєшся в снах, ти живеш у думках.
|
| Ти існуєш насправді, в чужих казках.
|
| З’являєшся вдень і як сонце зникаєш,
|
| А ночами у снах чужих блукаєш.
|
| Там, на синьому тлі блаженної ночі
|
| Ти ховаєш свої смарагдові очі.
|
| У морській глибині, на казковій струні,
|
| Ти тихенько співаєш, свої пісні.
|
| Ти не маєш будинку, своєї оселі.
|
| Ти боїшся заснути в чужій пустелі.
|
| Тікаєш від привидів, ранком від снів,
|
| У пустому відлунні несказаних слів.
|
| А на синьому тлі блаженної ночі
|
| Ти ховаєш свої смарагдові очі.
|
| У морській глибині, на казковій струні,
|
| Ти тихенько співаєш, свої пісні.
|
| Ти повіриш у казку, ніжну й чарівну,
|
| Де принц, як завжди, відшукає царівну.
|
| Капають сльози на мокру подушку,
|
| Бо у світі не може бути дві попелюшки.
|
| І на синьому тлі блаженної ночі
|
| Ти ховаєш свої смарагдові очі.
|
| У морській глибині, на казковій струні,
|
| Ти тихенько співаєш, свої пісні. |