| Ти сказала, що кохала, але це було давно.
|
| Свої мрії відпускала у розчинене вікно.
|
| Ти лягала спати, в сутінках кімнати,
|
| Вже комусь не було що казати.
|
| Те своє, що ти любила, ти кудись, чомусь поділа.
|
| Не знайшла і не згубила, просто втратила його.
|
| Дні і ночі пролетіли, просто мрії постаріли.
|
| А вже і не важливо, «Хто?» |
| й «Кого?»
|
| Приспів:
|
| Листя падає, падає, щось мені нагадує,
|
| А я собі пригадую, — тебе…
|
| Листопадами, падає, кружляє листопадами,
|
| і вже давно не пара ми… Ти де?
|
| Програш.
|
| Ці бездонні сині очі і холодні, довгі ночі.
|
| Страхом заворожують тебе.
|
| А ти малюєш на папері, як він зайде в твої двері.
|
| І тебе в самотності вкраде.
|
| Приспів:
|
| Листя падає, падає, щось мені нагадує,
|
| А я собі пригадую, — тебе…
|
| Листопадами, падає, кружляє листопадами,
|
| і вже давно не пара ми… Ти де?
|
| Програш.
|
| Листя падає, падає, щось мені нагадує,
|
| А я собі пригадую, — тебе…
|
| Листопадами, падає, кружляє листопадами,
|
| і вже давно не пара ми… Ти де? |