| «Сів у літак у Фреско, а вийшов у В’єтнамі.
|
| Я потрапив у інший світ, минуле назавжди минуло.
|
| Я міг поїхати в Канаду або залишитися в школі.
|
| Але мене виховували по-іншому. |
| Я не міг порушити правила.
|
| Тринадцять місяців і п’ятнадцять днів, останні були найгіршими.
|
| Одну хвилину я стаю на коліна й молюся, а наступної стаю й проклинаю.
|
| Немає куди втекти де де я не відчував тієї війни.
|
| Повернувшись додому, я залишився сам і перевірив усі двері.
|
| Все ще в Сайгоні… Все ще в Сайгоні
|
| Я все ще у Сайгоні в думці!
|
| Земля в будинку була вкрита снігом. |
| І я був у поту.
|
| Мій молодший брат називає мене вбивцею, а тато ветеринаром.
|
| Усі кажуть, що я хтось інший, що я хворий і немає ліків.
|
| Проклятий, якщо я знаю, хто я. |
| Було лише одне місце, в якому я був упевнений…
|
| Коли я був
|
| Все ще в Сайгоні… Все ще в Сайгоні.
|
| Я все ще в Сайгоні… у моїй думці!
|
| Кожного літа, коли йде дощ, я чую запах джунглів, я чую літаки.
|
| Я не можу нікому сказати, що мені соромно. |
| Боюся, що колись я збожеволію.
|
| Це було десять довгих років тому, і час минає.
|
| Але час від часу я ловлю себе… Очі шукають у небі.
|
| Усі звуки давно минулого назавжди залишаться в моїй голові.
|
| Змішані з криками поранених і тишею мертвих…
|
| Тому що я
|
| Все ще в Сайгоні… Все ще в Сайгоні
|
| Я все ще у Сайгоні… у моїй думці! |