Переклад тексту пісні This Shadow of the Heart - Shylmagoghnar

This Shadow of the Heart (оригінал)

Life is a canvas laid bare for all to see
Man is a mirror imprinted with lock and key
Dichotomous gates lead to dormant ways
Where every path was split in half
We wander 'til we fade
Time confounds and mystifies
Awareness cuts like a blade
The duplicitous curse of the gifts we share
Soon lost on wasted days
Let senses draw blood — drown in their flood
A maelstrom of sweat and cold regret
Life’s paint seeps from our veins
Through the portals that we left
Our shades will follow through
Embrace the struggle
Learn to grow with your pain
Hope lies in the solace of a dying dream
Beasts trapped in a corner fight fiercest of all
Does the light not shine the brightest in the depth of night?
Once our souls moved softly
And tiptoed through the world
The Atlas weight a gentle ache
But this could not be us
A slave to wretch nature
A rag doll to our hearts
To relish burden like a fool while shadows tear at our mind
We have shaped our sorrow and became the forge
Infernos that consumed us once have wrought a tempered flame
But bitterness does suffocate and stone breaks all the same
Our sculptor’s soul, though marble-made
Eclipsed by the shadow of the heart
Beasts trapped in a corner fight the fiercest of all
Does the light not shine the brightest in the depth of night?

(переклад)

Життя — це полотно, відкрите для бачити всіх
Людина — дзеркало із відбитком замка і ключа
Дихотомічні ворота ведуть до сплячих шляхів
Де кожен шлях був розділений навпіл
Ми блукаємо, поки не згасаємо
Час збиває з пантелику та загадує
Усвідомлення ріже, як лезо
Дволике прокляття подарунків, якими ми ділимося
Невдовзі втрачено через змарновані дні
Нехай почуття черпають кров — тонуть у своєму повені
Вир поту й холодного жалю
Фарба життя сочиться з наших вен
Через портали, які ми залишили
Наші відтінки підуть до кінця
Прийміть боротьбу
Навчіться зростати разом зі своїм болем
Надія лежить у розраді передсмертної мрії
Звірі, потрапивши в пастку, найлютіші з усіх
Хіба світло не світить найяскравіше в глибіні ночі?
Колись наші душі тихо ворушилися
І навшпиньки пройшов світом
Вага Atlas — легкий біль
Але це не могли бути ми
Раб жалюгідної природи
Ганчірна лялька для наших сердець
Насолоджуватись тягарем, як дурень, поки тіні рвуть наш розум
Ми сформували наше горе і стали кузнею
Пекло, яке поглинуло нас, колись розгорнуло полум’я
Але гіркота все одно задихає, а камінь ламається
Душа нашого скульптора, хоч мармурова
Затьмарений тінь серця
Звірі, що потрапили в пастку в кутку, б’ються найжорстокішими з усіх
Хіба світло не світить найяскравіше в глибіні ночі?