| Ви дивилися в землю
|
| Ну, можливо, це тротуар, який ковзає тобі на ноги
|
| І воно підіймається і навколо тебе
|
| Тварина, сирота, життя прекрасне
|
| Тобою я захоплююся, твій дім горить
|
| І ви продовжуєте говорити, наче полум’ю байдуже, що ви говорите
|
| Вони говорять про вас приязно, усі знали, що ви мене знайдете
|
| Я припускаю, що це ноч, коли ти не будеш спати на самоті
|
| Ми вже не тут
|
| Перед тим, як впасти на підлогу, ви відпочиньте свою головку
|
| І ви будете зовсім самі, коли впадете на землю
|
| Тому що всіх, кого ви любили, більше немає
|
| Ти приставляв язик до вітру
|
| Хмари, мабуть, усі з неба спали
|
| І всі вони падали по одній лусцінці
|
| І всі вони мали форму маленьких кубиків
|
| Залишені тут безболісно, вони всі хочуть вас дістати
|
| І ви щойно забули, що таке — бути побаченим
|
| Але всі знають, куди ти йдеш, де ти був і де ти був
|
| що жив
|
| ТИ ЗНАЄШ САМ САМІ!!!
|
| Ми загубилися кисневими слідами
|
| Меандрування між листами
|
| Одягнені з нашої найкращої колекції
|
| З деконструйованих машин
|
| Тобою я захоплююся, твій дім горить
|
| А ти продовжуєш говорити й говорити, і мені байдуже, що ти говориш
|
| Вони говорять про вас приязно, усі знали, що ви мене знайдете
|
| Я припускаю, що це ноч, коли ти не будеш спати на самоті |