| Як армія, керована другими руками
|
| Зараз руки крутяться швидше, я людина гірка
|
| Усі дні злічені, вони пролітають
|
| Я не можу зупинити цей потяг, не сподіваюся навіть спробувати
|
| Усе рухається швидше, ніколи не буде
|
| Це все назавжди, все це доля
|
| Зморшки на моєму обличчі, які я бачу, з кожним днем стають довшими
|
| Раб у невидимих господарів, у яку нечесну гру грати
|
| Розкопування шматків розбитого картатого минулого
|
| Порвані й потерті спогади про річ, яка ніколи не триває
|
| Усе рухається швидше, ніколи не буде
|
| Це все назавжди, все це доля
|
| Мій світ не перестане обертатися, але я стою на місці
|
| Нічого не чекати, не часу залишити вбити
|
| Сни коштують занадто дорого, а сон витрачає мій час
|
| Цього ніколи не вистачає для спокою, якого я не можу знайти
|
| Сльози, які я плачу, я залишив знайти
|
| Якщо я нікуди не йду, перетинаю пунктирну лінію
|
| Я переходжу в сутінки в тихому широкому відкритому морі
|
| Щоб утопити мої печалі на скелях і спокої
|
| Дні колишньої слави, часи, коли ми були королями
|
| Тільки в пам’яті ми можемо почати мріяти
|
| Усе рухається швидше, ніколи не буде
|
| Це все назавжди, все це доля |