Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Жертвенный ритуал (Инквизиция), виконавця - Ордалион. Пісня з альбому Чёрный мессия, у жанрі
Дата випуску: 06.02.2006
Лейбл звукозапису: Soundage
Мова пісні: Російська мова
Жертвенный ритуал (Инквизиция)(оригінал) |
Средневековье… Кругом только страх |
И недоверия смрад… |
Слёзы и ужас застыли в глазах |
Жизнь превращается в ад… |
Люди в сутанах с распятьем в руках |
Веру Христову блюдут. |
Крик исчезает в церковных стенах — |
Это последний приют… |
Мания порабощает умы, |
Бесы рассудок гнетут, |
И, убоявшись пришествия Тьмы, |
Священники нас проклянут… |
А, заподозрив, что ты еретик, |
Станет палач колдовать. |
Боль нестерпимая, выдавив крик, |
Заставит себя оболгать. |
Не выдержав пыток, ты проклял Христа, |
В мольбе жалко руки простёр… |
Но тело бессильное сняли с креста |
И повели на костёр… |
Жертвенным тело объято огнём |
И дым едкий взгляд заволок. |
Прощаясь с последним увиденным днём, |
Проклятье ты катам изрёк… |
Небо коптят Ритуала костры, |
Прах по земле носит ветер. |
Души свои покидают миры, |
А остаётся лишь пепел… |
Мы рождены, чтобы сгинуть в огне, |
Пламя нас к небу возносит. |
Разум святых пребывает во сне, |
Их Божество требу просит! |
(переклад) |
Середньовіччя… Навколо лише страх |
І недовіри сморід... |
Сльози і жах застигли в очах |
Життя перетворюється на... |
Люди в сутанах з розп'яттям в руках |
Віру Христову дотримуються. |
Крик зникає в церквних стінах |
Це останній притулок. |
Манія поневолює розуми, |
Біси розум гнітять, |
І, злякавшись пришестя Темряви, |
Священики нас проклянуть. |
А, запідозривши, що ти єретик, |
Стане кат чаклувати. |
Біль нестерпний, видавивши крик, |
Змусить себе оббрехати. |
Не витримавши тортур, ти прокляв Христа, |
У мольбі шкода руки простягнув… |
Але тіло безсиле зняли з хреста |
І повели на вогнище… |
Жертвовим тіло обійнято вогнем |
І дим їдкий погляд заволок. |
Прощаючись з останнім побаченим днем, |
Прокляття ти катам промовив… |
Небо коптять Ритуала багаття, |
Прах по землі носить вітер. |
Душі свої покидають світи, |
А залишається лише попіл... |
Ми народжені, щоб згинути у вогні, |
Полум'я нас до неба підносить. |
Розум святих перебуває у сні, |
Їх божество вимагає просити! |