| Я чую, як цокає старий годинник, бігаючи час на стіні
|
| Я чую, як кран капає на кухні в коридорі
|
| Я просто сиджу тут, бажаючи щось сказати
|
| Того, за яким я сумую щовечора й кожного дня
|
| Є речі, з якими ти вчишся жити зараз, це все, що я роблю
|
| Але я ніколи не звикну жити без тебе
|
| Тепер я звикла до ніжності, ми б міцно тримали один одного
|
| І я звик до щастя, що ми займаємося коханням день і ніч
|
| І я звикну вранці снідати сам
|
| Сидіти ввечері, коли вдома нікого немає
|
| Є речі, з якими ти вчишся жити зараз, це все, що я роблю
|
| Але я ніколи не звикну жити без тебе
|
| Без тебе ще сонце сходить, без тебе річки біжать
|
| Я думав тепер, що я усвідомлюю, що зроблено, зроблено
|
| Я приймаю думку, що є речі, які ми не можемо контролювати
|
| Як-от зміна пір року або той факт, що ми старіємо
|
| Я знаю, що я є причиною того, що тобі довелося піти
|
| Я й надалі віритиму, що це ціна, яку нам довелося заплатити
|
| Є речі, з якими ти вчишся жити зараз, це все, що я роблю
|
| Але я ніколи не звикну жити без тебе
|
| О, є речі, з якими ти вчишся жити зараз, це все, що я коли роблю
|
| Але я ніколи не звикну жити без тебе
|
| Є речі, з якими ти вчишся жити зараз, це все, що я роблю
|
| Але я ніколи не звикну жити без тебе |