| Тепер, коли настав час
|
| Тепер, коли годинна стрілка приземлилася в кінці
|
| Тепер, коли це реально
|
| Тепер, коли мрії дали все, що мали позичити
|
| Я хочу знати, залишусь чи їду
|
| І, можливо, спробуйте іншим разом
|
| І чи справді я доклав руку до забуття?
|
| Тепер, коли я спробував
|
| Тепер, коли я нарешті зрозумів, що це не той шлях
|
| Тепер, коли я повернуся
|
| Тепер, коли я відчуваю, що настав час переночувати
|
| Я хочу знати, залишусь чи їду
|
| І, можливо, нарешті розділити риму
|
| І чи я справді розумію, що таке недобірка?
|
| Та й у мене ранок
|
| Дивлячись у очі
|
| І побачивши, що моя попереджає мене
|
| Уважно читати знаки
|
| Тепер, коли світло
|
| Тепер, коли в моїй свідомості свічка падає менше
|
| Тепер, коли воно тут
|
| Тепер, коли я майже не так сильно відстаю
|
| Я хочу знати, залишусь чи їду
|
| І, можливо, слідувати за іншим знаком
|
| І чи є у мене пісня, на яку я можу поспівати?
|
| Тепер, коли я можу
|
| Тепер, коли це легко, завжди легко
|
| Тепер, коли я тут
|
| Тепер, коли я падаю до сонячного світла та пісні
|
| Я хочу знати, залишусь чи їду
|
| І чи я му робити лише одне
|
| І чи можу я знову вибрати, якщо втрачу причину?
|
| Та й ранок
|
| Змушує мене дивитися в твої очі
|
| І побачивши, що моя попереджає мене
|
| Щоб уважніше читати знаки
|
| Тепер, коли я усміхаюся
|
| Тепер, коли я сміюся ще глибше всередині
|
| Тепер, коли я бачу
|
| Тепер, коли я нарешті знайшов те, що я заперечував
|
| Тепер я знаю залишатися чи їти
|
| І це нарешті я вирішу
|
| що я піду
|
| У найсвітлішу пору року |