Переклад тексту пісні Schattengesang - Nenia C'Alladhan

Schattengesang (оригінал)

In kalter Nacht voll Silbermond
Der Eule Schrei klang weit…
Das Mädchen fand wohl keinen Schlaf
Griff Mantel sich und Kleid
Ging fort, weit in die Dunkelheit
Der Warnung unbedacht, dass:
«…Geisterstimme heller Klang voll Unheil füllt die Nacht…»
So kam sie an des Berges Fuss
Im Feenmonden Licht
Als ferner Stimme Lied erklang
Dass klagend Herz zerbricht
Und sah durch Schatten, silberweiss
Der Sängerin Gestalt:
So zart, wie heller Morgengrau
Doch Augen, still und kalt
Fern aller Zeit, der Seele Geleit
Der Einsamkeit klang im stillen Gesang…
Das Lied verklang im Nachtwinds Flug
Die Sängerin schwieg still
Nur eine Träne, stumm geweint
Sprach, was sie singen will
Das Mädchen war so tief berührt
So sprach sie: «bleib nicht stumm
Denn Euer Lied erfüllt mein Herz
Weiss ich auch nicht warum!»
Die Sängerin trat zu ihr hin
Bang hoffend schien ihr Blick
Griff schüchtern nach des Mädchens Hand…
Nun gab es kein Zurück
Sie sang ein Lied für sie allein
Die folgte still gebannt
Der Sängerin den Berg hinauf
Zur höchsten Klippe Rand
Fern aller Zeit, der Seele Geleit
Der Einsamkeit klang im stillen Gesang…
Dort sang die Sängerin ihr Lied
Von dunkler Schicksalsnacht
Die, wohl vor mehr als hundert Jahr’n
Ihr tiefste Not gebracht:
Ein junger Mann schwor ihrem Herz
In früher Liebe Glück…
Doch ihres Vaters blinder Hass
Verwehrte dies Geschick
Er schrie: «niemals im Leben
Sollt ihr Euch ganz gehör'n»
So planten sie im frühen Tod
Die Liebe zu beschwör'n
Doch war der Fluch des Vaters arg
Erreichte sie selbst dort
Er trennte ihrer beide Seelen…
Verbannte sie an diesen Ort
Fern aller Zeit, der Seele Geleit
Der Einsamkeit Klang im stillen Gesang…
Noch immer hielt die Sängerin
Das Mädchen bei der Hand
Als tränenblind sie übertrat
Der hohen Klippe Rand
Doch hörte sie ein Lied als schon
In der Tiefe sie verschwand:
«Hab' Dank, mein Kind, denn nur Dein Tod
Zerbrach des Fluches Band!»
Fern aller Zeit, der Seele Geleit
Der Einsamkeit Klang im stillen Gesang…

(переклад)

У холодну ніч, повну срібного місяця
Далеко пролунав крик сови...
Дівчина не могла заснути
Зробіть собі пальто і одягніть
Пішов геть, далеко в темряву
Ігноруючи попередження про те, що:
«...Голос примари яскравий звук, повний пустощів, наповнює ніч...»
Так вона прийшла до підніжжя гори
У казковому місячному світлі
Коли далеким голосом лунала пісня
Розривається серце, що плаче
І бачив крізь тіні, сріблясто-білі
Форма співачки:
Ніжна, як світанок
Але очі, нерухомі й холодні
Далеко від усіх часів, супутник душі
Самотність звучала в тихій пісні...
Пісня згасла в нічному польоті вітру
Співачка мовчала
Лише сльоза, тихо заплакала
Скажи, що вона хоче співати
Дівчина була так глибоко зворушена
Тому вона сказала: «Не мовчи
Бо твоя пісня наповнює моє серце
Я теж не знаю чому!"
Співак підійшов до неї
Її очі, здавалося, жахалися надії
Вона сором’язливо схопила дівчину за руку...
Тепер дороги назад не було
Вона заспівала пісню для неї наодинці
Вона йшла слідом мовчки, зачарована
Співак на гору
До найвищого краю скелі
Далеко від усіх часів, супутник душі
Самотність звучала в тихій пісні...
Там співачка заспівала свою пісню
Темної фатальної ночі
Ймовірно, більше ста років тому
її найглибша потреба:
Молодий чоловік присягнув її серцю
У ранньому коханні щастя…
Але сліпа ненависть її батька
Відмовився від цієї майстерності
Він кричав: «Ніколи в житті
Чи варто чути себе повністю?
Так вони планували ранню смерть
Щоб викликати любов
Але прокляття батька було тяжким
Там сама потягнулася до неї
Він розлучив їхні душі обох...
Вигнав їх у це місце
Далеко від усіх часів, супутник душі
Самотність звучала в тихій пісні...
Співачка все-таки трималася
Дівчина за руку
Осліплена сльозами, вона переступила
Високий край скелі
Але вона почула пісню, як уже
У глибині вона зникла:
«Дякую тобі, дитино моя, лише за твою смерть
Розірвав зв’язок прокляття!»
Далеко від усіх часів, супутник душі
Самотність звучала в тихій пісні...