| Настане той день, коли збудуться мрії
|
| І ти будеш саммм-найщасливіша людина
|
| Попереду сонця тінь, позаду стріляють невдачі як у ціль Піночет
|
| Пам'ятаю не везло, тупо не щастило
|
| Я молився щодня, щоб це був сон
|
| Навколо мене лише зло, оточувало зло,
|
| Але хулі мені боятися в місті мостів?
|
| Все не виходило, в руках така слабкість,
|
| Але я постійно повторював-життя біль
|
| Може все марно, я думав уже здатися,
|
| Але не можна, поки ти живий
|
| Тисячі людей, мільйони рук, піднімай вгору
|
| Вірю в мости з часів фундаменту
|
| Виносять сварок із хати, хто називав кентами
|
| Ні, це не правильно, і наплювати на правила
|
| Їм треба дати під дих, але прийдуть вони з ментами до нас
|
| Нехай горить усе синім полум'ям
|
| Залишаюся і за 9 тис. км киянином
|
| Корінним, як там наші, як там Крим?
|
| Ми не кинутий dream team
|
| Я не бив себе в груди, що з ними до труни,
|
| Але набив, прикинь, не ради приколу
|
| На грудях велике слово- Сім'я
|
| Хоча по-тихому міг просто взяти й з'їбати
|
| Називайте мене краще за ворог
|
| Я для вас точно не кращий друг
|
| Нехай один мій щирий піднятий фак
|
| Яскраво видно серед брехливих тисяч рук
|
| Тисячі людей, мільйони рук, піднімай вгору |