Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Прямой эфир , виконавця - Магелланово Облако. Дата випуску: 22.03.2011
Вікові обмеження: 18+
Мова пісні: Російська мова
Прямой эфир(оригінал) |
| Верните мои краски, верните мои руки |
| По этим землям ходят улыбчивые суки |
| Верните мой билет, просроченный на новый век |
| Забытый человек в окопах Вазастана |
| И гонит до краев алеющая рана |
| И смотрят с облаков, укором торопя идти |
| Несбившихся с пути теперь уже не лечат |
| Прощальное мерси как новый груз на плечи |
| Искусственный аншлаг на пьесе о самих себе |
| Но согревают этот новый мир, |
| Лишь те сердца, что бьются для других |
| И зависая на кривой строке |
| Выходят в бездну как в прямой эфир |
| Забудь любую слабость, прости ей все разлуки |
| Природа слышит нас, но режут наши звуки |
| И чаши до краев, и каждый бережет свой плен |
| Трагедии измен, иллюзии обманов, |
| Все видят лишь одно, а думают о разном, |
| И проще промолчать, чем выстрелить по стокам лжи |
| Над пропастью во ржи все так неоднозначно |
| Арктический туман похоже будет мрачным |
| Попробуй отыскать по картам своих нот следы |
| Но согревают этот новый мир, |
| Лишь те сердца, что бьются для других |
| И зависая на кривой строке |
| Выходят в бездну как в прямой эфир |
| (переклад) |
| Поверніть мої фарби, поверніть мої руки |
| Цими землями ходять усміхнені суки |
| Поверніть мій квиток, прострочений на новий вік |
| Забута людина в окопах Вазастану |
| І жене до країв Червона рана |
| І дивляться з хмар, докором поспішаючи йти |
| Тих, хто не збився з шляху тепер уже не лікують |
| Прощальне мерсі як новий вантаж на плечі |
| Штучний аншлаг на п'єсі про самих собі |
| Але зігрівають цей новий світ, |
| Лише ті серця, що б'ються для інших |
| І зависаючи на кривому рядку |
| Виходять у безодню як у прямий ефір |
| Забудь будь-яку слабкість, пробач їй всі розлуки |
| Природа чує нас, але ріжуть наші звуки |
| І чаші до країв, і кожний береже свій полон |
| Трагедії зрад, ілюзії обманів, |
| Усі бачать лише одне, а думають про різне, |
| І простіше промовчати, ніж вистрілити по стоках брехні |
| Над прірвою ворожі все так неоднозначно |
| Арктичний туман, схоже, буде похмурим |
| Спробуй відшукати по картах своїх нот сліди |
| Але зігрівають цей новий світ, |
| Лише ті серця, що б'ються для інших |
| І зависаючи на кривому рядку |
| Виходять у безодню як у прямий ефір |