Переклад тексту пісні Осень - Крёстная семья

Осень (оригінал)

Зажигая в храме свечи,
Хоть на чуток, но душе легче.
На Бога днями уповая,
К Всевышнему с надеждою взывая.
Мы каемся, крестясь,
У Господа прощения просим.
Свинцом и кровью скрепляем братство,
И братство было — главное богатство.
И осень поздняя бросала листья нам под ноги,
И нам казалось, казалось, что мы боги.
Душа чужая — сплошь потемки,
По жизни как по льду, по краю кромки.
Как пес бездомный обретает дом,
Друзей любил и сукам не вилял хвостом.
«За Вовку помяните" — мать просила,
И не было нас рядом, когда так нужно было.
Жизнь или кошелек — вопрос увлек,
На черный обелиск лишь снег белый лег.
Кровь — не пот, хреново мылом моется,
А братан не знал, что за дверью кроется.
Душа молится, руки тянутся…
Что дальше — остается догадываться.
И голову дербанят днями мысли
О последнем вздохе, о смысле жизни.
А впереди еще пути, дороги.
Но мы то знаем — до конца дойдут немногие.
Сердце чье-то по-прежнему будет биться,
А по щекам матери слезы будут литься.
И зачем весь мир, если твой брат умер?
(твой брат умер…)
Время не повернуть вспять,
И возможно, нас вскоре будут оплакивать.
Даже днем рискуешь получить нож под лопатку,
Мир опасен, кусает мертвой хваткой.
Я знаю, брат, что голос мой сейчас ты слышишь,
Я знаю, хотя уже ты и не дышишь…
Я помню, как справедливо размышлял ты,
Давал советы и держал все клятвы.
Прости меня, что не был рядом
В тот миг, когда тебе так нужен был
Клянусь, братан, я жизнь отдал бы И собой тебя от пули б заслонил.
Ты слышишь, брат, они ответят,
За все ответят, такое не прощают.
И над твоей могилой пусть дует ветер,
А мы найдем виновных — обещаю…
Ты спи спокойно, а здесь мы разберемся.
Мы за тебя не раз еще напьемся.
Мы будем помнить о тебе, братуха,
И пусть земля для тебя будет пухом.
Свинцом и кровью скрепляем братство,
И братство было — главное богатство.
И осень поздняя бросала листья нам под ноги,
И нам казалось, казалось, что мы боги.
Свинцом и кровью скрепляем братство,
И братство было — главное богатство.
И осень поздняя бросала листья нам под ноги,
И нам казалось, казалось, что мы боги.

(переклад)

Запалюючи в храмі свічки,
Хоч на трохи, але душі легше.
На Бога днями сподіваючись,
До Всевишнього з надією закликаючи.
Ми каємося, хрестячись,
У Господа прощення просимо.
Свинцем і кров'ю скріплюємо братство,
І братство було — головне багатство.
І осінь пізня кидала листя нам під ноги,
І нам здавалося, здавалося, що ми боги.
Душа чужа — суцільно сутінки,
По життя як по льоду, по краю кромки.
Як пес бездомний знаходить будинок,
Друзів любив і суком не вивив хвостом.
«За Вовку пом'яніте» мати просила,
І не було нас поряд, коли так треба було.
Життя чи гаманець — питання захопило,
На чорний обеліск лише сніг білий ліг.
Кров - не - піт, хрінова милом миється,
А брат не знав, що за дверима криється.
Душа молиться, руки тягнуться.
Що далі — залишається здогадуватися.
І голову дербануть днями думки
Про останнє зітхання, про сенс життя.
А попереду ще шляхи, дороги.
Але ми то знаємо — до кінця дійдуть небагато людей.
Серце чиєсь, як і раніше, буде битися,
А по щокам матері сльози будуть литися.
І навіщо весь світ, якщо твій брат помер?
(твій брат помер...)
Час не повернути назад,
І можливо, нас незабаром оплакуватимуть.
Навіть вдень ризикуєш отримати ніж під лопатку,
Світ небезпечний, кусає мертвою хваткою.
Я знаю, брате, що голос мій зараз ти чуєш,
Я знаю, хоча вже ти і не дихаєш…
Я пам'ятаю, як справедливо розмірковував ти,
Давав поради і тримав усі клятви.
Вибач мені, що не був поруч
Тієї миті, коли тобі так потрібен був
Клянусь, братику, я життя віддав би І собі тебе від кулі б затулив.
Ти, чуєш, брате, вони дадуть відповідь,
За все відповісти, таке не прощають.
І над твоєю могилою нехай дме вітер,
А ми знайдемо винних — обіцяю…
Ти спи спокійно, а тут ми розберемося.
Ми за тебе не раз ще нап'ємося.
Ми пам'ятатимемо про тебе, братку,
І нехай земля для тебе буде пухом.
Свинцем і кров'ю скріплюємо братство,
І братство було — головне багатство.
І осінь пізня кидала листя нам під ноги,
І нам здавалося, здавалося, що ми боги.
Свинцем і кров'ю скріплюємо братство,
І братство було — головне багатство.
І осінь пізня кидала листя нам під ноги,
І нам здавалося, здавалося, що ми боги.