| Я так намагаюся, але завжди не вдається
|
| Тож я зіткнувся з правдою про свою слабкість
|
| Я не можу створити нічого доброго
|
| Але я стою у силі Твоєї присутності
|
| Я завжди витрачав час, намагаючись боротися з речами наодинці
|
| Але я чекаю тут і закладаю все
|
| Я знаю, хто я, і знаю, що не можу
|
| Щоб стояти самостійно
|
| Я не можу жити зовсім один
|
| Тому я беру руки й простягаю їх
|
| І я впаду, заради Тебе впаду
|
| У часи зламаності завжди
|
| Ти показуєш глибину любові, яку Ти приносиш мені
|
| І коли я стаю на коліна у Твоїй присутності, я знаю
|
| Ваше джерело життя, яке я отримую
|
| Я віддаю себе в Твої обійми, які завжди будуть вести мене
|
| І я не відпущу тому що більше нема куди діти
|
| Я знаю, хто я, і знаю, що не можу
|
| Щоб стояти самостійно
|
| Я не можу жити зовсім один
|
| Тому я беру руки й простягаю їх
|
| І я впаду, для Тебе я впаду, о так
|
| Ага
|
| Я не знаю, чому я хочу робити
|
| Я завжди втікаю відтепер, о
|
| Тому що я знаю окремо від Тебе
|
| Я нічого не можу зробити
|
| Де життя стане новим, о
|
| І я знаю, хто я
|
| І я знаю, що не можу стояти самостійно
|
| Я не можу жити зовсім один
|
| Тому я беру руки й простягаю їх
|
| І я знаю, що заберу все, що є в собі
|
| І я впаду, перед Тобою впаду
|
| Перед тобою я впаду, о |