| Промінь сонця зігріває ранковий холод
|
| Воно пронизує темряву навколо і проникає всередину мене
|
| Це запалює спогади, де ми разом сміємося
|
| Який божевільний, можливо, без жодної причини
|
| Ми вдвох завжди нерозлучні друзі
|
| Валерія зараз закрита, вона більше не хоче говорити
|
| Про ту історію, яка змушує її страждати, а потім
|
| Тінь посмішки, якої не вистачить
|
| Щоб сховати терни між вами
|
| Про кохання, яке так боляче
|
| Валерія, повір мені, це просто помилка
|
| Той, хто не знає, що означає любити
|
| Ви – розвага чи, можливо, божевілля
|
| Розгублена наївність тягне вас геть
|
| Іноді життя не дає зрозуміти себе
|
| І це також засліплює розум
|
| Я обіцяю, що хотів би захистити вас
|
| Ти, який завжди любиш без правил
|
| Валерія зараз плаче, не знає, що робити
|
| Якщо ця історія потім розтоптала її серце
|
| Непевний нерухомий не шукає причини
|
| Мила подруга завжди нерозлучна
|
| Не тікайте, намагайтеся переосмислити
|
| Валерія, вибачте, що це просто помилка
|
| Я не знаю, що робити з того вечора
|
| Якби це була гра чи, можливо, брехня
|
| Це тобі боляче, це лише моя вина
|
| Іноді життя не дає зрозуміти себе
|
| І це також засліплює розум
|
| Я теж обіцяю, я хотів би зрозуміти
|
| Цей мій світ без правил
|
| О ні, о ні
|
| Будь ласка, давай
|
| Не дай померти
|
| Дружба між нами
|
| Валерія, вибачте, що це просто помилка
|
| Для нього я знищив усе в твоїй гордості
|
| Я міг би поклятися, що більше не буду цього робити
|
| Того вечора я його не шукав
|
| Валерії досить зараз страждати
|
| За історію, яка не може змінитися
|
| Небо завжди над очима
|
| Це нескінченність, куди ти будеш літати
|
| Промінь сонця, плід ранку
|
| Розігрійте момент, який запалює серце
|
| Вільні думки розчиняються
|
| На цьому листі, що, можливо, колись
|
| я тобі напишу |