| Роздягаючись догола, засинала вдома.
|
| Що любила — берегла, ховала в альбомах. |
| Роздягаючись догола, плакала в подушку,
|
| Так, напевно, краще, ніж жити нелюблячи.
|
| Любов іде, нам за нею не встигнути.
|
| По лініях трамвая, по тунелях метро.
|
| Погасли почуття не встигли догоріти.
|
| І якщо так, то я тебе тоді, хто?
|
| Біжить від нас нерозділений смуток.
|
| І недоплакані сльози падають дощем.
|
| Комусь хтось розповів, що занудьгував.
|
| Хоча насправді не шкодував нічим.
|
| І не уснеш ти до ранку і я не сплю.
|
| І дві години підряд ми промовчали в трубку.
|
| Ми так давно вже не чули: «Люблю»
|
| Нам не повернутися в літо навіть на хвилинку.
|
| І не хочу і ти не хочеш, я мовчу.
|
| І в голові кручу як диски твої звуки.
|
| Цілуєш руки, наша партія в нічию.
|
| І ця осінь—початок довгої розлуки.
|
| Роздягаючись догола, засинала вдома.
|
| Що любила — берегла, ховала альбоми. |
| Роздягаючись догола, плакала в подушку,
|
| Так, напевно, краще, ніж жити нелюблячи.
|
| Не втекти і не спливти далеко берег.
|
| Не приїхати, немає часу чи немає грошей.
|
| Як на зло не вийшло взяти квиток знову.
|
| Ти пробач, не сум, все красиво, я вдома…
|
| Одночасне тепло і холодно.
|
| Зігрівають тебе холодні вогні міста.
|
| О-о-о, усміхнись, життя тобі співає на біс.
|
| Роздягаючись догола, засинала вдома.
|
| Що любила — берегла, ховала в альбомах.
|
| Роздягаючись догола, плакала в подушку,
|
| Але так краще краще, ніж жити нелюблячи. |