| Усе моє життя було сповнене піснями та мріями
|
| Коли я був дитиною, у мене була машина часу
|
| Я й не знав, що це пройде надто швидко
|
| Я й не знав, що воно може бачити майбутнє, але не минуле
|
| Залиште все позаду, що буде
|
| Завжди думав, що колись повернусь додому
|
| Я й не знав, що життя важке
|
| Ось я зараз дивлюся у вікно на свій старий задній двір
|
| Чи є втіха, яку можна отримати?
|
| Знаючи, що велика частина нашого життя
|
| Ніколи не може бути таким самим
|
| Ми ніколи не зможемо повернутися додому
|
| А тим, хто може, пощастить, я думаю
|
| Щоб якось вирватися з цього безладу
|
| Я, я можу це тільки у снах та піснях
|
| Спробуйте заповнити лунку під час бігу
|
| Залишає ще більший порожній простір
|
| Але рухому ціль важче вбити
|
| Ніколи не було тих, хто б розслаблявся чи стояв на місці
|
| Зараз я знову знаходжу себе
|
| Кидання каміння та обережність на вітер
|
| Насправді нічого не змінилося, крім пейзажу
|
| І дивлюся в очі моїй дитині
|
| Я усвідомлюю, що все це означає для мене
|
| Чи є втіха, яку можна отримати?
|
| Знаючи, що велика частина нашого життя
|
| Ніколи не може бути таким самим
|
| Ми ніколи не зможемо повернутися додому
|
| А тим, хто може, пощастить, я думаю
|
| Щоб якось вирватися з цього безладу
|
| Я, я можу це тільки у снах та піснях
|
| Чи є втіха, яку можна отримати?
|
| Знаючи, що велика частина нашого життя
|
| Ніколи не може бути таким самим
|
| Ми ніколи не зможемо повернутися додому
|
| А тим, хто може, пощастить, я думаю
|
| Щоб якось вирватися з цього безладу
|
| Я, я можу це тільки у снах та піснях
|
| Мрії і пісні |