Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні O Girassol da Caverna, виконавця - Elba Ramalho. Пісня з альбому O Ouro do Pó da Estrada, у жанрі Музыка мира
Дата випуску: 29.11.2018
Лейбл звукозапису: Deck
Мова пісні: Португальська
O Girassol da Caverna(оригінал) |
Holofote riscando a treva aberta |
Suicídio da luz no breu sem fim |
Iluminando tudo ao redor de mim |
Tenho o riso febril de quem se oferta |
Sou pedaço de terra descoberta |
Por um navegador que sou eu mesmo |
E por mais que a nau viaje a esmo |
Em meu peito a rota é sempre certa |
Eu sou um girassol e busco a luz |
Mas nasci dentro de uma caverna |
Com algemas de folhas presa à perna |
E horizonte nenhum que me guiasse |
Eu pensei que aí tudo acabasse |
Quando em mim teu amor fez moradia |
Hasteou esse sol que acenderia |
O planeta inteiro se precisasse |
Eu sou um girassol indignado |
E a voz que me rege é a verdade |
Minhas pétalas clamam liberdade |
Para o meu coração agoniado |
Nesse circo de arame farpado |
Palhaço de poucas ilusões |
Cantando na festa dos leões |
Com metade do riso amordaçado |
Bastaria vagar pela cidade |
Para ver a angústia em cada face |
E por mais que os olhos eu fechasse |
Sentiria o cheiro da carniça |
E o dedo maior da mão postiça |
Semeou pelas praças, pelos becos |
Quem chorava já tem os olhos secos |
De esperar os fantasmas da justiça |
Eu não li o epílogo da peça |
Mas pressinto no jeito dos atores |
O começo do fim desses horrores |
A maldade que na razão tropeça |
E o circo da história já tem pressa |
Pra bater o martelo contra a mesa |
E cantar voz bem alta à natureza |
Pra esse sol exilado que regressa |
(переклад) |
Прожектор дряпає відкриту темряву |
Нескінченне легке самогубство |
Освітлюючи все навколо |
У мене гаряча посмішка того, хто пропонує |
Я – шматочок відкритої землі |
За допомогою браузера, яким є я |
І як би багато нау подорожував безцільно |
У моїх грудях маршрут завжди правильний |
Я соняшник і я шукаю світла |
Але я народився всередині печери |
З наручниками з листя, прикріпленими до ноги |
І немає горизонту, щоб вести мене |
Я думав, що на цьому все закінчиться |
Коли в мені твоє кохання влаштувало дім |
Підняло те сонце, що б засвітило |
Уся планета, якщо потрібно |
Я обурений соняшник |
І голос, який керує мною — це правда |
Мої пелюстки волають про свободу |
Для мого болісного серця |
У цьому цирку з колючим дротом |
Клоун кількох ілюзій |
Спів на вечірці левів |
З усмішкою наполовину з ротом |
Просто побродити містом |
Бачити тугу на кожному обличчі |
І аж заплющив очі |
Я б відчув запах падали |
І великий палець фальшивої руки |
Засіяли скверами, провулками |
У тих, хто плакав, вже сухі очі |
В очікуванні привидів справедливості |
Я не читав епілог п’єси |
Але у мене є відчуття на шляху акторів |
Початок кінця цих жахів |
Зло, яке натикається на розум |
І цирк історії вже поспішає |
Вдарити молотком об стіл |
І дуже голосно співає на природу |
За те вигнане сонце, що повертається |