| Біль утворює коло
|
| із світлом у центрі
|
| Я бачу звідси, що наближається кінець
|
| і все очікування було даремно
|
| Я покрив тебе маточним молочком
|
| Я зробив тебе королевою, і ти пробачила мене
|
| нам подарують світ у потрібний час
|
| але ми зробили власний і залишили порожнім
|
| Це буде наше
|
| тому що ми є концепцією
|
| і ми хибні
|
| і ми є відповіддю
|
| Ви сказали мені це не буде довго
|
| ти покинеш світ і приєднаєшся до мене тут
|
| моє тіло боїться, але я ні
|
| бо зараз любов — це лише біль потреби
|
| Вони забрали твій запах, вони забрали твою тінь
|
| і я шукаю по обличчях когось знайомого
|
| Я кігтів і кігтів, але не міг знайти тебе там
|
| ти б не прокинувся, я не міг заснути роками
|
| Це буде наше
|
| тому що ми є концепцією
|
| і ми хибні
|
| і ми є відповіддю
|
| а ми зірки
|
| це не буде довго
|
| це буде наше
|
| це буде наше
|
| Створення було єдиним словом
|
| це змусило вас відчувати, що ви ніколи не були
|
| безмежна надія – це все, що це було
|
| і святими все були
|
| і не залишайся такими, якими ми були
|
| і не кажи мені, що ніколи б не хотів
|
| і нам не потрібні фізичні речі
|
| щоб змусити нас відчути та змусити нас мріяти
|
| коли земля розкриється й поглине
|
| ми більше ніколи не втомимось
|
| і нам все дадуть
|
| момент, коли ми усвідомлюємо, що не контролюємо
|
| і все, що ви знаєте, стає старшим, коли
|
| сонце заходить і все
|
| починає зникати хвилі
|
| прийшли і взяли вас у море
|
| Ніколи не повертайся до мене |