| Звідки око може бачити за милі
|
| З вершини гори високо
|
| Я бачив, що світить на землі
|
| Криваво-червоний, як дракони розривають його
|
| Другий, поставивши ложку на пеньок
|
| З гнізда сороки я отримав
|
| Яка краса бачилася моїм очам
|
| Коли срібло при денному світлі іскрилося
|
| Звідки великі річки спускаються до океану
|
| Де плачуть вітри і вічно співають хвилі
|
| Звідти я знайшов третій, на рифі
|
| Це було як палаючий вогонь
|
| Горить, як жваве золоте полум’я
|
| Звідки верхівки дерев сягають синього неба
|
| У глибокому лісі, де не ведуть рукотворні стежки
|
| Звідти я знайшов четвертий
|
| Зсередини стовбур великої сосни
|
| На замшілому ліжку червоно сяяло, і я поїхав далі
|
| До місця, де колись жили гобліни
|
| Задовго до наших днів
|
| В кінці печери глибока й темна
|
| Я знайшов його, сірий, як луска дракона
|
| Для тебе моя найсолодша росомаха я кую вінок із семи зірок
|
| Так що в часи темряви це нагадує нам
|
| Про славу наших днів
|
| За горизонтом, де сідає багряне сонце
|
| Ми попливемо до нашого притулку далеко
|
| Якщо сприятливі вітри й шторми, відпустіть нас вільні
|
| Із срібними вітрилами, із золотим кермом
|
| Ми пливемо до космічних морів
|
| Вінок буде вести наш шлях
|
| Східна слава наших днів… |