| Що з нами сталося, ти мені чужий став
|
| Я дивлюся на тебе і не відчуваю себе в безпеці з тобою
|
| Ми обидва хотіли поговорити, тепер знову сваряться
|
| Якщо ти чесно, ти знаєш, що я цього не заслужив
|
| Я так боюся, що ти більше не можеш любити
|
| Що ти не можеш повернути ті почуття, які я маю
|
| Мене нудить, коли ти кажеш, що це неправда
|
| Ти говориш про велику удачу, але поводишся як дитина
|
| Чому ти це робиш зі мною, звідки в тобі ненависть
|
| Я не хотів усвідомлювати, що втрачаю своє місце
|
| Місце у вашому серці, глибоко у вашій душі
|
| Тепер твої очі як мотузка навколо мого горла
|
| Ти мене більше не слухаєш, я більше не важливий
|
| Мої думки перетинають кімнату
|
| Ти боїшся, нічого страшного, якщо ти через це втікаєш
|
| Краще йди зараз, поки не побачиш мої сльози
|
| Це момент, який забирає ваше життя
|
| І неважливо, чи ми обидва проти
|
| Бо наша доля, ми чекаємо дня
|
| І втрата прийде, як цвях у труну
|
| Це момент, який забирає ваше життя
|
| І неважливо, чи ми обидва проти
|
| Бо наша доля, ми чекаємо дня
|
| І втрата прийде, як цвях у труну
|
| Я зараз їду додому, відпускаю її
|
| Якби я була дівчиною, я б ненавиділа ці два вірші
|
| Я не ладжу з нею, не ладжу з собою
|
| Я досі пам’ятаю, як бачила їх у цьому магазині
|
| Вона читала газету і пила свою молочну каву
|
| Я знав, що зараз бачу матір своїх дітей
|
| А коли вона раптом засміялася, це звучало як ангельські голоси
|
| Це звучало так гірко, ніби янголята співали
|
| Бо факт, що ця жінка – щось особливе
|
| А коли вона дивиться, то ніби сонце забула
|
| Цей дар від Бога
|
| І тільки раптово сумуєш за людиною, коли момент минув
|
| Коли тобі дзвонять, і вона в комі
|
| Це збиває вас так, ніби ви взагалі не вдарили коку
|
| Я пробиваю дірку в стіні голим кулаком
|
| Я боюся, боюся йти в лікарню
|
| Це момент, який забирає ваше життя
|
| І неважливо, чи ми обидва проти
|
| Бо наша доля, ми чекаємо дня
|
| І втрата прийде, як цвях у труну
|
| Це момент, який забирає ваше життя
|
| І неважливо, чи ми обидва проти
|
| Бо наша доля, ми чекаємо дня
|
| І втрата прийде, як цвях у труну
|
| Думаю, ти мене чуєш, я зараз з тобою
|
| Ми обидва знаємо, що між нами багато чого сталося
|
| Як вам тут лежати і штучно вентилюватися
|
| Не дивлячись ні на що, сьогодні я залишусь, поки твій подих не помре
|
| Лікарі кажуть, що ви покинете нас сьогодні
|
| Я чую, як б’ється твоє слабке серце, і сльози набігають на очі
|
| Я все ще так багато хотів сказати, я хотів все виправити
|
| Я хотів, щоб ви зрозуміли, наскільки серйозні для мене ці слова
|
| Я знаю, що ангели добре подбають про твою душу
|
| І теж прийде метелик, як того ранку
|
| Залиште тут свої страхи, візьміть мою надію з собою
|
| Я знаю, що смерть – це компроміс для всіх
|
| Я б віддав своє серце
|
| Я б відніс тебе на небо, заснув би там і там
|
| приймати біль
|
| Але це ваша подорож, я не можу вас супроводжувати
|
| Бог хоче, щоб я не був у цій подорожі
|
| Це момент, який забирає ваше життя
|
| І неважливо, чи ми обидва проти
|
| Бо наша доля, ми чекаємо дня
|
| І втрата прийде, як цвях у труну
|
| Це момент, який забирає ваше життя
|
| І неважливо, чи ми обидва проти
|
| Бо наша доля, ми чекаємо дня
|
| І втрата прийде, як цвях у труну |