| Від холодних слів
|
| Тільки нові опіки
|
| Мені був потрібен друг
|
| А не колкі закиди
|
| Повертаю все
|
| З кінця знову на початок
|
| Знову я сумую
|
| З того, кого не знала
|
| Кров прямо у стрічці мого інстаграма
|
| Ти згориш у вогні, поки я дихаю напалмом
|
| На моєму обличчі замість очей сліпі рани
|
| Знову я сумую за тим, кого не знаю
|
| Кров прямо у стрічці мого інстаграма
|
| Ти мене не тримаєш, але не відпускаєш
|
| Відчуваю весь біль, а не лише половину
|
| Я побачу себе, коли в тобі впізнаю
|
| Холод, холод, дитинка, холод
|
| Холод, холод, дитинка, холод
|
| Холод, холод, дитинка, холод
|
| Холод, холод, дитинка, холод
|
| Від холодних слів
|
| Тільки нові опіки
|
| Мені був потрібен друг
|
| А не колкі закиди
|
| Повертаю все
|
| З кінця знову на початок
|
| Знову я сумую за тим, кого не знала
|
| Холод, холод, дитинка, холод
|
| З рота стирчать уламки
|
| Розум живий під крижаною кіркою
|
| Привід, мені не потрібен привід
|
| Щоб стиснути її в руках
|
| І зцілити її опіки
|
| Холод, я тебе навряд чи знаю
|
| Я люблю тебе таку
|
| Розмов не потребую
|
| Зняв опіки, втому
|
| Мені не важливо, що ти любиш
|
| І чого сама бажаєш (я)
|
| Бачу твою скорботу
|
| Цей біль я розумію
|
| Я і сам покритий опіками
|
| Залишаюся у свідомості
|
| Я тебе не знаю
|
| Але наллю за упокій
|
| Коли змучене тіло
|
| Перестало рватися у бій
|
| Холод, холод, дитинка, холод
|
| Холод, холод, дитинка, холод
|
| Холод, холод, дитинка, холод
|
| Холод, холод, дитинка, холод |