| Моє серце витрачено від горя, Оріано
|
| Унизу для мене немає спокою, Оріано
|
| Коли довгі пусті пасти вкриті снігом
|
| І гучно дмуть норландські вихри
|
| Один я блукаю туди й сюди, Оріана
|
| У тисовому лісі, чорному, як ніч, Оріана
|
| Перш ніж я вступив у бій, Оріано
|
| Тоді як блаженні сльози засліпили мій зір
|
| Від блиску зірок і від місячного світла
|
| Мені до тебе, Оріано, не сталося
|
| Вона стояла на стіні замку, Оріана
|
| Вона спостерігала за моїм гербом серед усіх, Оріана
|
| Вона бачила, як я бився, вона чула, як я кликав
|
| Коли туди ступив високий ворог
|
| Між мною і стіною замку, Оріано
|
| Гірка стріла пішла вбік, Оріано
|
| Неправдива, фальшива стріла пішла вбік, Оріано
|
| Проклята стріла глянула вбік
|
| І пронизала твоє серце моя люба моя наречена
|
| Твоє серце, моє життя, моя любов, моя наречена, Оріана
|
| Вони мали вдарити мене там, де я лежав, Оріано!
|
| Як я могла встати й піти, Оріано?
|
| Як я міг дивитися на день?
|
| Вони повинні були вдарити мене там, де я лежав
|
| Вони повинні були втоптати мене в глину, Оріано |