Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Drowned Divine, виконавця - Angellore. Пісня з альбому Rien ne devait mourir, у жанрі
Дата випуску: 13.02.2020
Лейбл звукозапису: Finisterian Dead End
Мова пісні: Англійська
Drowned Divine(оригінал) |
An anguish stirs my thoughts |
Yet that won’t last in me |
For I am but a ghost |
No regrets left behind |
Misery I endured |
On my earthly path I dwell within this swamp |
Fated here to stay |
This dark dread haven |
Where lovers drown |
And my laments will echo |
In the freezing winds |
I extinguished my strengths and my own being |
A hole into your heart |
I yearn for more than I can feel |
And then you shudder with horror! |
By now, my sight grows dim |
Who will be there for me |
To smile and dry my tears? |
I’m like a withered rose |
Alone eternally |
No spark within the night |
Nor moonlit sky to guide my way |
It’s my end |
I surrender to pain |
So many tears I shed on this hollow path |
My scattered dreams, covered in dust |
Adorned in ashes |
A gloomy drizzle froze every bit of my heart |
Soon I will dissolve in this forsaken realm |
And I ask nothing of you, distraught wanderer |
But to sprinkle my corpse with a little tear |
Flowers of the spectral garden may wither and die |
But your sorrow will live on, sealed within my scars |
Forever |
I heard her stifled cries |
What deathly pallor upon her face! |
They poisoned all my nights! |
Only I could hold her close to me! |
Me! |
I saw her in a dream |
I kissed her lifeless hand |
But then she disappeare |
Within the limbs of your own hell! |
When dawn whitened the heights |
And night dissolved in tears |
Then a red sun rose |
And unveiled all the fears |
He forgot his vow |
Lost track of his own will |
He’ll find in death his long-lost sleep |
(переклад) |
Мука хвилює мої думки |
Але це не триватиме в мені |
Бо я лише привид |
Жодного жалю не залишилося |
Нещастя, які я витримав |
На своєму земному шляху я живу в цьому болоті |
Судилося тут залишитися |
Цей темний притулок жаху |
Де тонуть закохані |
І мої жалоби відлунюватимуть |
На морозному вітрі |
Я погасив свої сили та власну сутність |
Діра у вашому серці |
Я прагну більше, ніж можу відчути |
А потім здригаєшся від жаху! |
Зараз мій зір тьмяніє |
Хто буде поруч зі мною |
Щоб посміхатися й висушити мої сльози? |
Я як зів’яла троянда |
Назавжди один |
Ніякої іскри вночі |
Ані місячне небо, щоб вести мій шлях |
Це мій кінець |
Я віддаюся болю |
Стільки сліз я пролила на цій порожній дорозі |
Мої розсіяні мрії, вкриті пилом |
Прикрашений попелом |
Похмурий дощ заморозив кожну частинку мого серця |
Незабаром я розчиняюся в цьому занедбаному царстві |
І я нічого не прошу в тебе, збентежений мандрівник |
Але щоб окропити мій труп сльозою |
Квіти спектрального саду можуть в’янути та загинути |
Але ваша скорбота житиме, запечатана в моїх шрамах |
Назавжди |
Я чув її придушені крики |
Яка смертна блідість на її обличчі! |
Вони отруїли всі мої ночі! |
Тільки я могла б притиснути її до себе! |
я! |
Я бачив її у сні |
Я поцілував її неживу руку |
Але потім вона зникає |
У кінцівках твого власного пекла! |
Коли світанок побіліла висота |
І ніч розчинилася в сльозах |
Потім зійшло червоне сонце |
І розкрив усі страхи |
Він забув свою обітницю |
Втратили власну волю |
Він знайде в смерті свій давно втрачений сон |