Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні ДДД + Эрика, виконавця - 4пыль. Пісня з альбому Отадояда, у жанрі Русский рэпДата випуску: 06.03.2019
Лейбл звукозапису: Rupor
Мова пісні: Російська мова
ДДД + Эрика(оригінал) |
| небо плачет с тобой скорей бы снег |
| переходя на бег метро пронеслось мимо |
| она осталась на пероне одна задумчиво игриво |
| роняя свет на ее лицо лампа мигала одним глазом |
| раз за разом они возвращались на эту станции |
| хотели остатьса там, но обстоятельства тянули |
| нули растоянии росли и уже летели письма |
| за тысячи тысяч метров |
| она вновь плачет обо мне, но ветры |
| не доносят печаль |
| как жаль что сталь проводов не принесет меня к ней за секунду |
| я буду думать о тебе буду |
| и пудру рассыпав с утра на стол |
| рвешь щеки слезами напополам с тоской |
| кричиш постой |
| возьми с собой зонт в твоем городе ведь тоже дождливо |
| опять одна опять вагоны метро проходят мимо |
| эрика в плеере полупустой вагон метро |
| я где-то рядом я где-то далеко |
| сквер в центре лавочка для одного |
| ты где-то рядом ты где-то далеко |
| телефоны на нулях, но слова летят сквозь метры |
| одни они не одиноки с того момента |
| глаза в глаза вагон метро |
| суббота ближе к трем |
| где эта улица улыбки под дождем |
| и несправедливо что такие как ты |
| уехал быстро одна из темноты |
| вновь роняя слезы |
| смотрела на диск его голос |
| остался и только он опять не знает куда деть вопросы |
| зачем мы придумали расстояния и осень |
| зачем она одна |
| средь миллиона ненужных лиц |
| милион совпадений передачки чувств через проводниц |
| ну перестань мы еще будем вместе, |
| но телефон выдавал что он невесел |
| конечно будем, а как же по другому |
| гудки она скорей бегом из дома |
| (переклад) |
| небо плаче з тобою швидше би сніг |
| переходячи на біг метро промайнуло повз |
| вона залишилася на пероні одна задумливо грайливо |
| втрачаючи світло на її обличчя лампа блимала одним оком |
| раз за разом вони поверталися на цю станцію |
| хотіли залишитися там, але обставини тягнули |
| нулі на відстані росли і вже летіли листи |
| за тисячі тисяч метрів |
| вона знову плаче про мене, але вітри |
| не доносять смуток |
| як шкода що сталь дротів не принесе мене до неї за секунду |
| я буду думати про тебе буду |
| і пудру розсипавши з ранку на стіл |
| рвеш щоки сльозами навпіл з тугою |
| кричиш постій |
| візьми з собою парасольку у твоїм місті теж дощово |
| знову одна знову вагони метро проходять повз |
| ерика в плеєрі напівпорожній вагон метро |
| я десь поруч я десь далеко |
| сквер у центрі лавочка для одного |
| ти десь поруч ти десь далеко |
| телефони на нулях, але слова летять крізь метри |
| одні вони не самотні з того моменту |
| очі в очі вагон метро |
| субота ближче до трьох |
| де ця вулиця посмішки під дощем |
| і несправедливо що такі як ти |
| поїхав швидко одна з темряви |
| знову гублячи сльози |
| дивилася на диск його голос |
| залишився і тільки він знову не знає куди подіти питання |
| навіщо ми придумали відстані та осінь |
| навіщо вона одна |
| серед мільйона непотрібних осіб |
| мільйон збігів передачі почуттів через провідниць |
| ну перестань ми ще будемо разом, |
| але телефон видавав що він невесел |
| звичайно будемо, а як ж по іншому |
| гудки вона швидше бігом із дому |