Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Останемся, виконавця - Зараза. Дата випуску: 01.12.2017
Вікові обмеження: 18+
Мова пісні: Російська мова
Останемся(оригінал) |
| Солнце встаёт, будит район |
| Белый рассвет, как водоём течёт, мы пьём |
| В дым превращаются слова когда вдвоём |
| Я выдыхаю тебя в воздух — это то, чем мы живём |
| Эхо гаражных дворов |
| Здесь нет продажных пород, (здесь только) |
| Пыль, да бетон… и память |
| В голове демонтаж секторов |
| Всё вспоминать не готов |
| Кровлю на крышах домов |
| Солнце так же продолжает плавить |
| Со мной намертво слепленные вместе двое: |
| Любовь и боль и они чего-то стоят |
| Я растворяюсь в небесах вместе с тобою |
| Я зависим от мелодий, твоих волос и родинок |
| Это кровь, вроде бы. |
| Километры были против |
| Карму мне подпортив, они были пройдены |
| Очередной пьяный в хлам Аристотель |
| Тебе поведует о том месте куда ходим мы |
| Давно не зная ни рамок, ни правил |
| Я так горел, что тебя прикосновением расплавил |
| Твои глаза полыхали голубыми кострами |
| Чего больше хотели мы с тобою не знали сами |
| Но за нас все решили: все в итоге станем цветами |
| Перерождаясь заново в золотом океане |
| Пробуя на вкус алмазные грани |
| Мы привяжем камни на шеи и на дне останемся |
| Наша память сольётся в видеоленту счастья, |
| Но на её просмотр нет билетов в кассе |
| Она пылится в футляре на полке в запасе |
| Пока не поднесли спичку к пластмассе |
| И нас раскрасят дети, мы оживём на время |
| На мгновение, пока в нас хоть кто-то верит |
| И мы распустим крылья с белыми перьями |
| И навсегда останемся для всех потерянными звеньями |
| Останемся |
| (переклад) |
| Сонце встає, будить район |
| Білий світанок, як водойма тече, ми п'ємо |
| На дим перетворюються слова коли вдвох |
| Я видихаю тебе в повітря це те, чим ми живемо |
| Відлуння гаражних дворів |
| Тут немає продажних порід, (тут тільки) |
| Пил, так бетон... і пам'ять |
| У голові демонтаж секторів |
| Все згадувати не готовий |
| Покрівлю на дахах будинків |
| Сонце так продовжує плавити |
| Зі мною намертво зліплені разом двоє: |
| Любов і біль і вони чогось варті |
| Я розчиняюся в небесах разом з тобою |
| Я залежить від мелодій, твого волосся і батьківщин |
| Це кров, начебто. |
| Кілометри були проти |
| Карму мені зіпсувавши, вони були пройдені |
| Черговий п'яний у мотлоху Арістотель |
| Тобі повідає про те місце куди ходимо ми |
| Давно не знаючи ні рамок, ні правил |
| Я так горів, що тебе дотиком розплавив |
| Твої очі палахкотіли блакитними вогнищами |
| Чого більше хотіли ми з тобою не знали самі |
| Але за нас всі вирішили: все в підсумку станемо квітами |
| Перероджуючись наново в золотому океані |
| Пробуючи на смак алмазні грані |
| Ми прив'яжемо камені на шиї і на дні залишимося |
| Наша пам'ять зіллється у відеоленту щастя, |
| Але на її перегляд немає квитків в касі |
| Вона припадає пилом у футлярі на полиці в запасі |
| Поки не піднесли сірник до пластмаси |
| І нас розфарбують діти, ми оживемо на час |
| На мить, поки в нас хоч хтось вірить |
| І ми розпустимо крила з білим пір'ям |
| І назавжди залишимося для всіх втраченими ланками |
| Залишимося |