| Поки ми зливаємо кров, ви ласуєте тим, що залишилося
|
| З кошмарів наяву молитви краще не вимовляти
|
| Потопаючи всередині звірів, якими ми будемо
|
| Відчувши, що бажання закопані, мрії краще залишити спати
|
| Страждайте від відсутності краси, щоб знати
|
| Роки збиті, пристрасті невідомі
|
| Найгірший попіл – це душі невиплакані сльози
|
| Стіни твого раю та ями твоїх страхів
|
| Небеса впадуть і зірки падають
|
| На спинах зламаних
|
| На тих, на чию красу плюють
|
| На чиє бажання ти насрав
|
| Якщо це те, що забере у мене ваше життя
|
| Якщо це те, що ваш світ зробить зі мною
|
| Ці слова, які ми не можемо вимовити
|
| Бо загиблі губляться через відсутність мрії
|
| У вічно яскравому небі ми кидаємо бажання в темряву
|
| Бо сморід твого неба прилипає до мене
|
| І зірки плачуть від мого сорому
|
| Ця довга темна епоха подарувала нам, але згаслу пам’ять
|
| -і всі слова ми не будемо писати
|
| -і всі сни, що вмирають цієї ночі
|
| -і вся любов в серцях охолола
|
| -і всієї краси ніколи не знала
|
| Як небесні вітри солодкі прогоркло
|
| Як ангели, подих пахлий пахне
|
| Потерпіть дітей, як вони мріють
|
| Як пусті душі породжують нікчемні цілі
|
| Як гіркі руки розводять пристрасті прожиті
|
| Серця згоріли до чорного вогнями молитви про кінець
|
| І зірки плачуть від мого сорому
|
| Ця довга темна епоха подарувала нам зів’ялу пам’ять
|
| З витрачених пристрастей — дай мені видих, щоб пережити інший день
|
| Якщо це те, що забере у мене ваше життя
|
| Якщо це те, що ваш світ зробить зі мною
|
| Якщо це те, що з мене зробив світ
|
| Тоді дайте йому жити з наслідками |